Job 29

Jeszcze dalej Ijob prowadził rzecz swoję, i rzekł:

І Йов далі вів мову свою та й сказав:

Któż mi to da, abym był jako za miesięcy dawnych, za dni onych, których mię Bóg strzegł;

О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

Gdy pochodnia jego świeciła nad głową moją, a przy świetle jego przechodziłem ciemności;

коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

Jakom był za dni młodości mojej, gdy była przytomność Boża nad przybytkiem moim;

як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

Gdy jeszcze Wszechmocny był ze mną, a około mnie dziatki moje;

коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

Gdy ścieszki moje opływały masłem, a opoka wylewała mi źródła oliwy;

коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

Gdym wychodził do bramy przez miasto, a na ulicy kazałem sobie gotować stolicę moję.

Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

Widząc mię młodzi ukrywali się, a starcy powstawszy stali.

як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

Przełożeni przestawali mówić, a ręką zatykali usta swoje.

зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

Głos książąt ucichał, a język ich do podniebienia ich przylegał.

ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

Bo ucho słuchające błogosławiło mię, a oko widzące dawało o mnie świadectwo,

Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

Żem wybawiał ubogiego wołającego, i sierotkę, i tego, który nie miał pomocnika.

бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

Błogosławieństwo ginącego przychodziło na mię, a serce wdowy rozweselałem.

Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

W sprawiedliwość obłoczyłem się, a ona zdobiła mię; sąd mój był jako płaszcz i korona.

Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

Byłem okiem ślepemu, a nogą chromemu.

Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

Byłem ojcem ubogich, a sprawy, którejm nie wiedział, wywiadywałem się.

Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

I kruszyłem szczęki złośnika, a z zębów jego wydzierałem łup.

Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

Przetożem rzekł: W gniaździe swojem umrę, a jako piasek rozmnożę dni moje.

І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

Korzeń mój rozłoży się przy wodach, a rosa trwać będzie przez noc na gałązkach moich.

для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

Chwała moja odmłodzi się przy mnie, a łuk mój w ręce mojej odnowi się.

Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

Słuchano mię, i oczekiwano na mię, a milczano na radę moję.

Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

Po słowie mojem nie powtarzano, tak na nich kropiła mowa moja.

По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

Bo mię oczekiwali jako deszczu, a usta swe otwierali jako na deszcz późny.

І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

Jeźlim żartował z nimi, nie wierzyli, a powagi twarzy mojej nie odrzucali.

Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

Jeźlim kiedy do nich przyszedł, siadałem na przedniejszem miejscu, i mieszkałem jako król w wojsku, a jako ten, który smutnych cieszy.

Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!