Luke 19

And Jesus entered and passed through Jericho.

І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихон.

And, behold, there was a man named Zacchæus, which was the chief among the publicans, and he was rich.

І ось чоловік, що звався Закхей, він був старший над митниками, і був багатий,

And he sought to see Jesus who he was; and could not for the press, because he was little of stature.

бажав бачити Ісуса, хто Він, але з-за народу не міг, бо малий був на зріст.

And he ran before, and climbed up into a sycomore tree to see him: for he was to pass that way.

І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього проходити.

And when Jesus came to the place, he looked up, and saw him, and said unto him, Zacchæus, make haste, and come down; for to day I must abide at thy house.

А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору до нього й промовив: Закхею, зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!

And he made haste, and came down, and received him joyfully.

І той зараз додолу ізліз, і прийняв Його з радістю.

And when they saw it, they all murmured, saying, That he was gone to be guest with a man that is a sinner.

А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: Він до грішного мужа в гостину зайшов!

And Zacchæus stood, and said unto the Lord; Behold, Lord, the half of my goods I give to the poor; and if I have taken any thing from any man by false accusation, I restore him fourfold.

Став же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо.

And Jesus said unto him, This day is salvation come to this house, forsomuch as he also is a son of Abraham.

Ісус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів.

For the Son of man is come to seek and to save that which was lost.

Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!

And as they heard these things, he added and spake a parable, because he was nigh to Jerusalem, and because they thought that the kingdom of God should immediately appear.

Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну притчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що об'явиться Боже Царство тепер.

He said therefore, A certain nobleman went into a far country to receive for himself a kingdom, and to return.

Отож Він сказав: Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.

And he called his ten servants, and delivered them ten pounds, and said unto them, Occupy till I come.

І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся.

But his citizens hated him, and sent a message after him, saying, We will not have this man to reign over us.

Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем.

And it came to pass, that when he was returned, having received the kingdom, then he commanded these servants to be called unto him, to whom he had given the money, that he might know how much every man had gained by trading.

І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув.

Then came the first, saying, Lord, thy pound hath gained ten pounds.

І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін.

And he said unto him, Well, thou good servant: because thou hast been faithful in a very little, have thou authority over ten cities.

І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами.

And the second came, saying, Lord, thy pound hath gained five pounds.

І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п'ять мін принесла.

And he said likewise to him, Be thou also over five cities.

Він же сказав і тому: Будь і ти над п'ятьма містами.

And another came, saying, Lord, behold, here is thy pound, which I have kept laid up in a napkin:

І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.

For I feared thee, because thou art an austere man: thou takest up that thou layedst not down, and reapest that thou didst not sow.

Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.

And he saith unto him, Out of thine own mouth will I judge thee, thou wicked servant. Thou knewest that I was an austere man, taking up that I laid not down, and reaping that I did not sow:

І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.

Wherefore then gavest not thou my money into the bank, that at my coming I might have required mine own with usury?

Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком?

And he said unto them that stood by, Take from him the pound, and give it to him that hath ten pounds.

І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має.

(And they said unto him, Lord, he hath ten pounds.)

І відказали йому: Пане, він десять мін має.

For I say unto you, That unto every one which hath shall be given; and from him that hath not, even that he hath shall be taken away from him.

Говорю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має.

But those mine enemies, which would not that I should reign over them, bring hither, and slay them before me.

А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте.

And when he had thus spoken, he went before, ascending up to Jerusalem.

А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.

And it came to pass, when he was come nigh to Bethphage and Bethany, at the mount called the mount of Olives, he sent two of his disciples,

І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, на горі, що Оливною зветься, Він двох учнів послав,

Saying, Go ye into the village over against you; in the which at your entering ye shall find a colt tied, whereon yet never man sat: loose him, and bring him hither.

наказуючи: Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, знайдете прив'язане осля, що на нього ніколи ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.

And if any man ask you, Why do ye loose him? thus shall ye say unto him, Because the Lord hath need of him.

Коли ж вас хто спитає: Нащо відв'язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його.

And they that were sent went their way, and found even as he had said unto them.

Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав.

And as they were loosing the colt, the owners thereof said unto them, Why loose ye the colt?

А коли осля стали відв'язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв'язуєте?

And they said, The Lord hath need of him.

Вони ж відказали: Господь потребує його.

And they brought him to Jesus: and they cast their garments upon the colt, and they set Jesus thereon.

І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.

And as he went, they spread their clothes in the way.

Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі.

And when he was come nigh, even now at the descent of the mount of Olives, the whole multitude of the disciples began to rejoice and praise God with a loud voice for all the mighty works that they had seen;

А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,

Saying, Blessed be the King that cometh in the name of the Lord: peace in heaven, and glory in the highest.

кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я! Мир на небесах, і слава на висоті!

And some of the Pharisees from among the multitude said unto him, Master, rebuke thy disciples.

А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням!

And he answered and said unto them, I tell you that, if these should hold their peace, the stones would immediately cry out.

А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!

And when he was come near, he beheld the city, and wept over it,

І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним,

Saying, If thou hadst known, even thou, at least in this thy day, the things which belong unto thy peace! but now they are hid from thine eyes.

і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.

For the days shall come upon thee, that thine enemies shall cast a trench about thee, and compass thee round, and keep thee in on every side,

Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди.

And shall lay thee even with the ground, and thy children within thee; and they shall not leave in thee one stone upon another; because thou knewest not the time of thy visitation.

І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх...

And he went into the temple, and began to cast out them that sold therein, and them that bought;

А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавців,

Saying unto them, It is written, My house is the house of prayer: but ye have made it a den of thieves.

до них кажучи: Написано: Дім Мій дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбійників.

And he taught daily in the temple. But the chief priests and the scribes and the chief of the people sought to destroy him,

І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважніші з народу шукали, щоб Його погубити,

And could not find what they might do: for all the people were very attentive to hear him.

але не знаходили, що вчинити Йому, бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його.