Luke 18

And he spake a parable unto them to this end, that men ought always to pray, and not to faint;

І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,

Saying, There was in a city a judge, which feared not God, neither regarded man:

говорячи: У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився.

And there was a widow in that city; and she came unto him, saying, Avenge me of mine adversary.

У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника!

And he would not for a while: but afterward he said within himself, Though I fear not God, nor regard man;

Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся,

Yet because this widow troubleth me, I will avenge her, lest by her continual coming she weary me.

але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені.

And the Lord said, Hear what the unjust judge saith.

І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний?

And shall not God avenge his own elect, which cry day and night unto him, though he bear long with them?

А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них?

I tell you that he will avenge them speedily. Nevertheless when the Son of man cometh, shall he find faith on the earth?

Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?...

And he spake this parable unto certain which trusted in themselves that they were righteous, and despised others:

А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів.

Two men went up into the temple to pray; the one a Pharisee, and the other a publican.

Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник.

The Pharisee stood and prayed thus with himself, God, I thank thee, that I am not as other men are, extortioners, unjust, adulterers, or even as this publican.

Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник.

I fast twice in the week, I give tithes of all that I possess.

Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!

And the publican, standing afar off, would not lift up so much as his eyes unto heaven, but smote upon his breast, saying, God be merciful to me a sinner.

А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!...

I tell you, this man went down to his house justified rather than the other: for every one that exalteth himself shall be abased; and he that humbleth himself shall be exalted.

Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.

And they brought unto him also infants, that he would touch them: but when his disciples saw it, they rebuked them.

До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.

But Jesus called them unto him, and said, Suffer little children to come unto me, and forbid them not: for of such is the kingdom of God.

А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже.

Verily I say unto you, Whosoever shall not receive the kingdom of God as a little child shall in no wise enter therein.

Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде!

And a certain ruler asked him, saying, Good Master, what shall I do to inherit eternal life?

І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?

And Jesus said unto him, Why callest thou me good? none is good, save one, that is, God.

Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог!

Thou knowest the commandments, Do not commit adultery, Do not kill, Do not steal, Do not bear false witness, Honour thy father and thy mother.

Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір.

And he said, All these have I kept from my youth up.

А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого!

Now when Jesus heard these things, he said unto him, Yet lackest thou one thing: sell all that thou hast, and distribute unto the poor, and thou shalt have treasure in heaven: and come, follow me.

Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!

And when he heard this, he was very sorrowful: for he was very rich.

А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий.

And when Jesus saw that he was very sorrowful, he said, How hardly shall they that have riches enter into the kingdom of God!

Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!

For it is easier for a camel to go through a needle's eye, than for a rich man to enter into the kingdom of God.

Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти...

And they that heard it said, Who then can be saved?

Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися?

And he said, The things which are impossible with men are possible with God.

А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога!

Then Peter said, Lo, we have left all, and followed thee.

І промовив Петро: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.

And he said unto them, Verily I say unto you, There is no man that hath left house, or parents, or brethren, or wife, or children, for the kingdom of God's sake,

А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,

Who shall not receive manifold more in this present time, and in the world to come life everlasting.

і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне.

Then he took unto him the twelve, and said unto them, Behold, we go up to Jerusalem, and all things that are written by the prophets concerning the Son of man shall be accomplished.

І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина.

For he shall be delivered unto the Gentiles, and shall be mocked, and spitefully entreated, and spitted on:

Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований,

And they shall scourge him, and put him to death: and the third day he shall rise again.

і, збичувавши, уб'ють Його, але третього дня Він воскресне!

And they understood none of these things: and this saying was hid from them, neither knew they the things which were spoken.

Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли.

And it came to pass, that as he was come nigh unto Jericho, a certain blind man sat by the way side begging:

І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив.

And hearing the multitude pass by, he asked what it meant.

А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке?

And they told him, that Jesus of Nazareth passeth by.

А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.

And he cried, saying, Jesus, thou Son of David, have mercy on me.

І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!

And they which went before rebuked him, that he should hold his peace: but he cried so much the more, Thou Son of David, have mercy on me.

А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!

And Jesus stood, and commanded him to be brought unto him: and when he was come near, he asked him,

І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його:

Saying, What wilt thou that I shall do unto thee? And he said, Lord, that I may receive my sight.

Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим!

And Jesus said unto him, Receive thy sight: thy faith hath saved thee.

Ісус же до нього сказав: Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!

And immediately he received his sight, and followed him, glorifying God: and all the people, when they saw it, gave praise unto God.

І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові.