Job 29

Moreover Job continued his parable, and said,

І Йов далі вів мову свою та й сказав:

Oh that I were as in months past, as in the days when God preserved me;

О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

When his candle shined upon my head, and when by his light I walked through darkness;

коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

As I was in the days of my youth, when the secret of God was upon my tabernacle;

як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

When the Almighty was yet with me, when my children were about me;

коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

When I washed my steps with butter, and the rock poured me out rivers of oil;

коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

When I went out to the gate through the city, when I prepared my seat in the street!

Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

The young men saw me, and hid themselves: and the aged arose, and stood up.

як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

The princes refrained talking, and laid their hand on their mouth.

зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

The nobles held their peace, and their tongue cleaved to the roof of their mouth.

ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

When the ear heard me, then it blessed me; and when the eye saw me, it gave witness to me:

Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

Because I delivered the poor that cried, and the fatherless, and him that had none to help him.

бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

The blessing of him that was ready to perish came upon me: and I caused the widow's heart to sing for joy.

Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

I put on righteousness, and it clothed me: my judgment was as a robe and a diadem.

Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

I was eyes to the blind, and feet was I to the lame.

Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

I was a father to the poor: and the cause which I knew not I searched out.

Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

And I brake the jaws of the wicked, and plucked the spoil out of his teeth.

Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

Then I said, I shall die in my nest, and I shall multiply my days as the sand.

І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

My root was spread out by the waters, and the dew lay all night upon my branch.

для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

My glory was fresh in me, and my bow was renewed in my hand.

Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

Unto me men gave ear, and waited, and kept silence at my counsel.

Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

After my words they spake not again; and my speech dropped upon them.

По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

And they waited for me as for the rain; and they opened their mouth wide as for the latter rain.

І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

If I laughed on them, they believed it not; and the light of my countenance they cast not down.

Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

I chose out their way, and sat chief, and dwelt as a king in the army, as one that comforteth the mourners.

Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!