Proverbs 5

Poikani, ota vaari viisaudestani: kallista korvas oppiini,

Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму,

Ettäs pitäisit hyvän neuvon, ja sinun huules pitäis toimen.

щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть!

Sillä porton huulet ovat niin kuin mesileipä, ja hänen kitansa liukkaampi kuin öljy;

Бо крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші,

Mutta viimeiseltä karvas kuin koiruoho, ja terävä kuin kaksiteräinen miekka.

та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний,

Hänen jalkansa menevät alas kuolemaan, ja hänen askeleensa joutuvat helvettiin.

її ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її!

Ei hän käy kohdastansa elämän tielle: huikentelevaiset ovat hänen astumisensa, niin ettei hän tiedä, kuhunka hän menee.

Вона путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона.

Niin kuulkaat nyt minua, lapseni, ja älkäät poiketko minun puheistani.

Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст:

Olkoon sinun ties kaukana hänestä, ja älä lähesty hänen hänen huoneensa ovea,

віддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому,

Ettes antaisi kunniaas muukalaisille, ja vuosias julmille;

щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого,

Ettei muukalaiset ravittaisi sinun varastas, ja sinun työs olis toisen huoneessa,

щоб чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!...

Ja sinä viimein huokaisit, koska elämäs ja hyvyytes tuhlannut olet,

І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили,

Ja sanoisit: voi! kuinka minä olen vihannut hyvää neuvoa, ja sydämeni on hyljännyt kurituksen!

і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало!

Ja en kuullut opettajani ääntä, enkä kallistanut korvaani opettajaini puoleen!

І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників...

Minä olen lähes kaikkeen pahuuteen joutunut, kaiken kansan ja seurakunnan keskellä.

Трохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!...

Juo vettä kaivostas, ja mitä lähteestäs vuotaa.

Пий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя:

Anna luontolähtees vuotaa ulos, ja vesiojas kujille.

чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води?

Mutta pidä ne yksinäs, ja ei yksikään muukalainen sinun kanssas.

Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!

Sinun kaivos olkoon siunattu, ja iloitse nuoruutes vaimosta.

Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ,

Se on suloinen niinkuin naaras hirvi, ja otollinen niinkuin metsävuohi: hänen rakkautensa sinua aina ravitkoon; ja iloita itseäs aina hänen rakkaudestansa.

вона ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її!

Poikani, miksis annat muukalaisen sinuas pettää, ja halajat vierasta syliä?

І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки?

Sillä Herran edessä ovat kaikkien ihmisten tiet, ja hän tutkii kaikki heidän askeleensa.

Бож перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє:

Jumalattoman vääryys käsittää hänen, ja hänen syntinsä paulat ottavat hänet kiinni.

власні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв'язаний він,

Hänen pitää kuoleman, ettei hän antanut opettaa itsiänsä, ja suuressa tyhmyydessänsä tulee hän petetyksi.

помиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!...