Job 20

Silloin Zophar Naemasta vastasi ja sanoi:

І відповів нааматянин Цофар та й сказав:

Minun ajatakseni vaativat siis minua vastaamaan, ja en minä taida itsiäni pidättää.

Тому то думки мої відповідати мене навертають, і тому то в мені цей мій поспіх!

Minä tahdon kuulla, jos joku minua nuhtelee ja laittaa; sillä minun ymmärrykseni benki vastaa minun puolestani.

Соромливу нагану собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.

Etkös tiedä sen aina niin käyneen siitä ajasta kuin ibminen on pantu maan päälle,

Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи людина на землі була поставлена,

Että jumalattomien kerskaus ei ulotu kauvas; ulkokullattuin ilo on silmänräpäykseksi.

то спів несправедливих короткий, а радість безбожного тільки на хвилю?

Jos hänen korkeutensa ulottuis taivaasen, ja hänen päänsä sattuis pilviin;

Якщо піднесеться величність його аж до неба, а його голова аж до хмари досягне,

Niin pitää hänen viimein katooman niinkuin loka, niin että ne jotka hänen ovat näneet, sanovat: kussa hän on?

проте він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

Niinkuin uni katoo, niin ei pidä häntä löydettämän, ja niinkuin yönäkö pitää hänen raukeaman.

Немов сон улетить і не знайдуть його, мов видіння нічне, він сполошений буде:

Se silmä, joka hänen nähnyt on, ei pidä häntä enää näkemän, ja hänen paikkansa ei pidä häntä enää näkemän.

його бачило око, та бачити більше не буде, і вже не побачить його його місце...

Hänen lapsensa pitää kerjääjiä palveleman, ja hänen kätensä pitää jälleen hänelle antaman, mitä hän ryövännyt on.

Сини його запобігатимуть ласки в нужденних, а руки його позвертають маєток його...

Hänen luunsa pitää maksaman hänen salaiset syntinsä, ja pitää makaaman maassa hänen kanssansa.

Повні кості його молодечости, та до пороху з ним вона ляже!

Ehkä vielä pahuus maistais makiasti hänen suussansa, kuitenkin pitää hänen sen kätkemän kielensä päälle.

Якщо в устах його зло солодке, його він таїть під своїм язиком,

Hän säästää, ja ei hylkää sitä, vaan pitää sen suussansa.

над ним милосердиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах,

Hänen ruokansa pitää muuttuman hänen vatsassansa, kärmeen sapeksi hänen sisälmyksissänsä.

то цей хліб в його нутрощах зміниться, стане він жовчю зміїною в нутрі його!...

Sen tavaran jonka hän niellyt on, pitää hänen ylös oksentaman; ja Jumala ajaa ne ulos hänen vatsastansa.

Він маєток чужого ковтав, але його виблює: Бог виганяє його із утроби його...

Hänen pitää imemän kärmeen myrkkyä, ja kyykärmeen kieli on hänen tappava.

Отруту зміїну він ссатиме, гадючий язик його вб'є!

Ei hänen pidä näkemän ojia ja virtoja, joista hunaja ja voi vuotavat.

Він річкових джерел не побачить, струмків меду та молока.

Hän tekee työtä, ja ei saa nautita, ja hänen kalunsa pitää toisen saaman, niin ettei hänellä pidä niistä iloa oleman.

Позвертає він працю чужу, і її не ковтне, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде...

Sillä hän on polkenut ja hyljännyt köyhän, hän on repinyt itsellensä huoneita, joita ei hän ole rakentanut.

Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

Sillä hänen vatsansa ei ole taitanut täyteen tulla, ja hänen kalliit kalunsa ei taida häntä pelastaa.

Бо спокою не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

Hänen ruastansa ei pidä mitään jäämän; sentähden ei pidä hänen hyvät päivänsä pysyväiset oleman.

Немає останку з обжирства його, тому нетривале добро його все:

Ehkä hänellä olis yltäkyllä, niin pitää hänellä kuitenkin ahdistus oleman: kaikki käden vaiva pitää hänen päällensä tuleman.

за повні достатку його буде тісно йому, рука кожного скривдженого прийде на нього!

Hänen vatsansa pitää vihdoin täyteen tuleman, ja hänen pitää lähettämän vihansa hirmuisuuden hänen päällensä: hän antaa sataa sotansa hänen päällensä.

Хай наповнена буде утроба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і буде дощити на нього недугами його...

Hänen pitää pakeneman rautaisia sota-aseita, ja vaskijoutsen pitää hänen lävitsensä käymän.

Він буде втікати від зброї залізної, та прониже його мідний лук...

Avoin miekka pitää käymän hänen lävitsensä, ja miekan välkkynä, joka hänelle pitää karvas oleman, pitää pelvolla hänen päällensä tuleman.

Він стане меча витягати, і вийде він із тіла, та держак його вийде із жовчі його, і перестрах на нього впаде!

Koko pimeys on hänelle kätketty tavaraksi; tuli pitää hänen kuluttaman, joka ei puhallettu ole, ja sille, joka jää hänen majaansa, pitää pahoin käymän.

При скарбах його всі нещастя заховані, його буде жерти огонь не роздмухуваний, позостале в наметі його буде знищене...

Taivaan pitää ilmoittaman hänen pahuutensa, ja maan pitää asettaman itsensä häntä vastaan.

Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане,

Hänen huoneensa hedelmä pitää vietämän pois, ja hajoitettaman hänen vihansa päivänä.

урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його...

Tämä on jumalattoman ihmisen osa Jumalalta, ja hänen puheensa perintö Jumalalta.

Оце доля від Бога людині безбожній, і спадщина, обіцяна Богом для неї!