Job 19

Mutta Job vastasi ja sanoi:

А Йов відповів та й сказав:

Kuinka kauvan te vaivaatte minun sieluani? ja runtelette minua sanoilla?

Аж доки смутити ви будете душу мою, та душити словами мене?

Te olette nyt kymmenen kertaa pilkanneet minua; ja ette häpee minua niin vaivata.

Десять раз це мене ви соромите, гнобити мене не стидаєтесь!...

Jos minä erehdyn, niin minä itselleni erehdyn.

Якщо справді зблудив я, то мій гріх при мені позостане.

Mutta te tosin nousette minua vastaan, ja soimaatte minun pilkkaani.

Чи ви величаєтесь справді над мною, і виказуєте мою ганьбу на мене?

Niin tietäkäät nyt, että Jumala hukuttaa minun, ja on piirittänyt minun verkkoihinsa.

Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною!

Katso, ehkä minä vielä väkivallan tähden huutaisin, niin ei kuitenkaan kuulla minua: jos minä parkuisin, niin ei tässä ole oikeutta.

Ось ґвалт! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та немає суду!...

Hän on aidannat minun tieni, etten minä taida sitä käydä, ja pannut pimeyden minun poluilleni.

Він дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву!

Hän on riisunut minun kunniani minulta, ja ottanut pois kruunun minun päästäni.

Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови!

Hän on maahan kukistanut minun joka kulmalta, ja laskenut minun menemään; ja on reväissyt ylös minun toivoni niinkuin puun.

Звідусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він...

Hän on hirmuisesti vihastunut minun päälleni, ja pitää minun vihamiehenänsä.

І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів:

Hänen sotajoukkonsa ovat kokoontuneet, ja asettaneet tiensä minua kohden, ja piirittäneet minun majani.

полки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого...

Hän on eroittanut minun veljeni kauvas minusta, ja minun tuttavani ovat minulle muukalaisiksi tulleet.

Віддалив Він від мене братів моїх, а знайомі мої почужіли для мене,

Minun lähimmäiseni piiloivat minua, ja minun ystäväni ovat unhottaneet minun.

мої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої...

Minun huonekuntalaiseni ja piikani pitävät minua vieraana, minä olen tuntemattomaksi tullut heidän silmäinsä edessä.

Мешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах...

Minä huusin palveliaani, ja ei hän vastannut minua: minun täytyy rukoilla häntä omalla suullani.

Я кличу свойого раба і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його...

Minun emäntäni vieroi minun henkeäni, ja minun täytyy palvella omia lapsiani.

Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби...

Ja nuoretkin lapset minun katsovat ylön: jos minä nousen, niin he puhuvat minua vastaan.

Навіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене...

Kaikki uskolliset ystäväni kauhistuvat minua; ja joita minä rakastin, ovat kääntäneet itsensä minua vastaan.

Мої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене...

Minun luuni tarttuivat minun nahkaani ja lihaani, ja en minä taida nahallani peittää hampaitani.

До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя...

Armahtakaat minun päälleni, armahtakaat minun päälleni, te minun ystäväni! sillä Jumalan käsi on minuun sattunut!

Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!...

Miksi te vainootte minua niinkuin Jumalakin, ja ette taida minun lihastani ravittaa?

Чого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом?

Jospa minun puheeni kirjoitettaisiin! jospa ne kirjaan pantaisiin, ja painettaisiin!

О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані,

Raudalla kaivettaisiin lyijy ijankaikkiseksi muistoksi kiveen.

коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані!

Sillä minä tiedän minun Lunastajani elävän: ja hän on tästälähin maan päällä seisova.

Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху

Ja vaikka vihdoin minun nahkani ja tämä (ruumis) lakastuu, saan minä kuitenkin minun lihassani nähdä Jumalan.

цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,

Hänen minä olen minulleni näkevä, ja minun silmäni katsovat häntä, ja ei kenkään outo. Minun munaskuuni ovat kuluneet minun helmassani.

сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!...

Tosin teidän pitäis sanoman: Miksi me vainoamme häntä? sillä tämän puheen perustus löytyy minun tykönäni.

Коли скажете ви: Нащо будемо гнати його, коли корень справи знаходиться в ньому!

Peljätkäät siis miekkaa, sillä viha on pahain töiden kostomiekka, että te tietäisitte kurituksen tulevan.

то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!...