Psalms 104

Min sjæl, lov Herren! Herren min Gud, du er såre stor! Du er klædt i Højhed og Herlighed,

Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!

hyllet i Lys som en Kappe! Himlen spænder du ud som et Telt;

Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.

du hvælver din Højsal i Vandene, gør Skyerne til din Vogn, farer frem på Vindens Vinger;

Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових!

Vindene gør du til Sendebud, Ildsluer til dine Tjenere!

Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг.

Du fæsted Jorden på dens Grundvolde, aldrig i Evighed rokkes den;

Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась,

Verdensdybet hylled den til som en Klædning, Vandene stod over Bjerge.

безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами,

For din Trusel flyede de, skræmtes bort ved din Tordenrøst,

від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона,

for op ad Bjerge og ned i Dale til det Sted, du havde beredt dem;

виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.

du satte en Grænse, de ej kommer over, så de ikke igen skal tilhylle Jorden.

Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.

Kilder lod du rinde i Dale, hen mellem Bjerge flød de;

Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами,

de læsker al Markens Vildt, Vildæsler slukker deres Tørst;

напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою.

over dem bygger Himlens Fugle, mellem Grenene lyder deres Kvidder.

Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок.

Fra din Højsal vander du Bjergene, Jorden mættes fra dine Skyer;

Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься.

du lader Græs gro frem til Kvæget og Urter til Menneskets Tjeneste, så du frembringer Brød af Jorden

Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі,

og Vin, der glæder Menneskets Hjerte, og lader Ansigtet glinse af Olie, og Brødet skal styrke Menneskets Hjerte.

і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє.

HERRENs Træer bliver mætte, Libanons Cedre, som han har plantet,

Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив,

hvor Fuglene bygger sig Rede; i Cypresser har Storken sin Bolig.

що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його.

Højfjeldet er for Stenbukken, Klipperne Grævlingens Tilflugt.

Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам.

Du skabte Månen for Festernes Skyld, Solen kender sin Nedgangs Tid;

і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід.

du sender Mørke, Natten kommer, da rører sig alle Skovens Dyr;

Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна,

de unge Løver brøler efter Rov, de kræver deres Føde af Gud.

ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи.

De sniger sig bort, når Sol står op, og lægger sig i deres Huler;

Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх.

Mennesket går til sit Dagværk, ud til sin Gerning, til Kvæld falder på.

Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора.

Hvor mange er dine Gerninger, HERRE, du gjorde dem alle med Visdom; Jorden er fuld af, hvad du har skabt!

Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!

Der er Havet, stort og vidt, der vrimler det uden Tal af Dyr, både små og store;

Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика!

Skibene farer der, Livjatan, som du danned til Leg deri.

Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі.

De bier alle på dig, at du skal give dem Føde i Tide;

Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.

du giver dem den, og de sanker, du åbner din Hånd, og de mættes med godt.

Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються.

Du skjuler dit Åsyn, og de forfærdes; du tager deres Ånd, og de dør og vender tilbage til Støvet;

Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.

du sender din Ånd, og de skabes, Jordens Åsyn fornyer du.

Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.

HERRENs Herlighed vare evindelig, HERREN glæde sig ved sine Værker!

Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь!

Et Blik fra ham, og Jorden skælver, et Stød fra ham, og Bjergene ryger

Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони!

Jeg vil synge for HERREN, så længe jeg lever, lovsynge min Gud, den Tid jeg er til.

Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу!

Min Sang være ham til Behag, jeg har min Glæde i HERREN.

Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти!

Måtte Syndere svinde fra Jorden og gudløse ikke mer være til! Min Sjæl, lov HERREN! Halleluja!

Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!