Proverbs 7

Min Søn, vogt dig mine Ord,mine bud må du gemme hos dig;

Сину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі,

vogt mine bud, så skal du leve, som din Øjesten vogte du, hvad jeg har lært dig;

бережи мої заповіді та й живи, а наука моя немов в очах твоїх та зіниця,

bind dem om dine Fingre, skriv dem på dit Hjertes Tavle,

прив'яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці тій серця свого!

sig til Visdommen: "Du er min Søster!" og kald Forstanden Veninde,

На мудрість скажи: Ти сестра моя! а розум назви: Мій довірений!

at den må vogte dig for Andenmands Hustru, en fremmed Kvinde med sleske Ord.

щоб тебе стерегти від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова.

Thi fra mit Vindue skued jeg ud, jeg kigged igennem mit Gitter;

Бо я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна,

og blandt de tankeløse så jeg en Yngling, en uden Vid blev jeg var blandt de unge;

і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю. І юнак ось, позбавлений розуму,

han gik på Gaden tæt ved et Hjørne, skred frem på Vej til hendes Hus

проходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,

i Skumringen henimod Aften, da Nat og Mørke brød frem.

коли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку.

Og se, da møder Kvinden ham i Skøgedragt, underfundig i Hjertet;

Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним,

løssluppen, ustyrlig er hun, hjemme fandt hendes Fødder ej Ro;

галаслива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають:

snart på Gader, snart på Torve, ved hvert et Hjørne lurer hun; -

раз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона...

hun griber i ham og kysser ham og siger med frække Miner;

І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому:

"Jeg er et Takoffer skyldig og indfrier mit Løfte i Dag,

У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої!

gik derfor ud for at møde dig, søge dig, og nu har jeg fundet dig!

Тому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе!

Jeg har redt mit Leje med Tæpper, med broget ægyptisk Lærred

Килимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна,

jeg har stænket min Seng med Myrra, med Aloe og med Kanelbark;

постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном...

kom, lad os svælge til Daggry i Vellyst, beruse os i Elskovs Lyst!

Ходи ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов'ю натішимось ми!

Thi Manden er ikke hjemme, - på Langfærd er han draget;

Бо вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу:

Pengepungen tog han med, ved Fuldmåne kommer han hjem!"

вузлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого...

Hun lokked ham med mange fagre Ord, forførte ham med sleske Læber;

Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила,

tankeløst følger han hende som en Tyr, der føres til Slagtning, som en Hjort, der løber i Nettet,

він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення,

til en Pil gennemborer dens Lever, som en Fugl, der falder i Snaren, uden at vide, det gælder dens Liv.

як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка...

Hør mig da nu, min Søn, og lyt til min Munds Ord!

А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте:

Ej bøje du Hjertet til hendes Veje, far ikke vild på hendes Stier;

Хай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її,

thi mange ligger slagne, hvem hun har fældet, og stor er Hoben, som hun slog ihjel.

бо вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті!

Hendes Hus er Dødsrigets Veje, som fører til Dødens Kamre.

Її дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат...