Psalms 104

Dobrořeč duše má Hospodinu. Hospodine Bože můj, velmi jsi veliký, velebnost a krásu jsi oblékl.

Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!

Přioděls se světlem jako rouchem, roztáhls nebesa jako kortýnu.

Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.

Kterýž sklenul na vodách paláce své, kterýž užívá hustých oblaků místo vozů, a vznáší se na peří větrovém.

Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових!

Kterýž činí posly své duchy, služebníky své oheň plápolající.

Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг.

Založil zemi na sloupích jejich, tak že se nepohne na věky věků.

Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась,

Propastí jako rouchem byl jsi ji přioděl, i nad horami stály vody.

безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами,

K žehrání tvému rozběhly se, před hřmotem hromu tvého pospíšily,

від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона,

(Vystoupily hory, snížilo se údolí), na místo, kteréž jsi jim založil.

виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.

Meze jsi položil, aby jich nepřestupovaly, ani se navracovaly k přikrývání země.

Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.

Kterýž vypouštíš potoky přes údolé, aby tekli mezi horami,

Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами,

A nápoj dávali všechněm živočichům polním. Tuť uhašují oslové divocí žízeň svou.

напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою.

Při nich hnízdí se ptactvo nebeské, a z prostřed ratolestí hlas svůj vydává.

Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок.

Kterýž svlažuješ hory z výsostí svých, aby ovocem činů tvých sytila se země.

Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься.

Dáváš, aby rostla tráva dobytku, a bylina ku potřebě člověku, abys tak vyvodil chléb z země,

Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі,

A víno, jenž obveseluje srdce člověka. Činí, aby se stkvěla tvář od oleje, ano i pokrmem zdržuje život lidský.

і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє.

Nasyceno bývá i dříví Hospodinovo, cedrové Libánští, kteréž štípil.

Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив,

Na nichž se ptáci hnízdí, i čáp příbytek svůj má na jedlí.

що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його.

Hory vysoké jsou kamsíků, skály útočiště králíků.

Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам.

Učinil měsíc k jistým časům, a slunce zná západ svůj.

і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід.

Uvodíš tmu, a bývá noc, v níž vybíhají všickni živočichové lesní:

Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна,

Lvíčata řvoucí po loupeži, aby hledali od Boha silného pokrmu svého.

ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи.

Když slunce vychází, zase shromažďují se, a v doupatech svých se ukládají.

Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх.

Člověk vychází ku práci své, a k dílu svému až do večera.

Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора.

Jak mnozí a velicí jsou skutkové tvoji, Hospodine! Všeckys je moudře učinil, plná jest země bohatství tvého.

Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!

V moři pak velikém a přeširokém, tamť jsou hmyzové nesčíslní, a živočichové malí i velicí.

Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика!

Tuť bárky přecházejí i velryb, kteréhož jsi stvořil, aby v něm hrál.

Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі.

Všecko to na tě očekává, abys jim dával pokrm časem svým.

Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.

Když jim dáváš, sbírají; když otvíráš ruku svou, nasyceni bývají dobrými věcmi.

Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються.

Když skrýváš tvář svou, rmoutí se; když odjímáš ducha jejich, hynou, a v prach svůj se navracejí.

Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.

Vysíláš ducha svého, a zase stvořeni bývají, a obnovuješ tvář země.

Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.

Budiž sláva Hospodinova na věky, rozveselujž se Hospodin v skutcích svých.

Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь!

On když pohledí na zemi, anať se třese; když se dotkne hor, anť se kouří.

Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони!

Zpívati budu Hospodinu, dokudž jsem živ; žalmy Bohu svému zpívati budu, pokudž mne stává.

Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу!

Libé bude přemyšlování mé o něm, jáť rozveselím se v Hospodinu.

Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти!

Ó by hříšníci vyhynuli z země, a bezbožných aby již nebylo. Dobrořeč duše má Hospodinu. Halelujah.

Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!