Proverbs 7

Synu můj, ostříhej řečí mých, a přikázaní má schovej u sebe.

Сину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі,

Ostříhej přikázaní mých, a živ budeš, a naučení mého jako zřítelnice očí svých.

бережи мої заповіді та й живи, а наука моя немов в очах твоїх та зіниця,

Přivaž je na prsty své, napiš je na tabuli srdce svého.

прив'яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці тій серця свого!

Rci moudrosti: Sestra má jsi ty, a rozumnost přítelkyní jmenuj,

На мудрість скажи: Ти сестра моя! а розум назви: Мій довірений!

Aby tě ostříhala od ženy cizí, od postranní, jenž řečmi svými lahodí.

щоб тебе стерегти від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова.

Nebo z okna domu svého okénkem vyhlédaje,

Бо я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна,

Viděl jsem mezi hloupými, spatřil jsem mezi mládeží mládence bláznivého.

і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю. І юнак ось, позбавлений розуму,

Kterýž šel po ulici vedlé úhlu jejího, a cestou k domu jejímu kráčel,

проходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,

V soumrak, u večer dne, ve tmách nočních a v mrákotě.

коли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку.

A aj, žena potkala ho v ozdobě nevěstčí a chytrého srdce,

Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним,

Štěbetná a opovážlivá, v domě jejím nezůstávají nohy její,

галаслива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають:

Jednak vně, jednak na ulici u každého úhlu úklady činící.

раз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона...

I chopila jej, a políbila ho, a opovrhši stud, řekla jemu:

І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому:

Oběti pokojné jsou u mne, dnes splnila jsem slib svůj.

У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої!

Protož vyšla jsem vstříc tobě, abych pilně hledala tváři tvé, i nalezla jsem tě.

Тому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе!

Koberci jsem obestřela lůže své, s řezbami a prostěradly Egyptskými,

Килимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна,

Vykadila jsem pokojík svůj mirrou a aloe a skořicí.

постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном...

Poď, opojujme se milostí až do jitra, obveselíme se v milosti.

Ходи ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов'ю натішимось ми!

Nebo není muže doma, odšel na cestu dalekou.

Бо вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу:

Pytlík peněz vzal s sebou, v jistý den vrátí se do domu svého.

вузлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого...

I naklonila ho mnohými řečmi svými, a lahodností rtů svých přinutila jej.

Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила,

Šel za ní hned, jako vůl k zabití chodívá, a jako blázen v pouta, jimiž by trestán byl.

він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення,

Dokudž nepronikla střela jater jeho, pospíchal jako pták k osídlu, nevěda, že ono bezživotí jeho jest.

як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка...

Protož nyní, synové, slyšte mne, a pozorujte řečí úst mých.

А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте:

Neuchyluj se k cestám jejím srdce tvé, aniž se toulej po stezkách jejích.

Хай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її,

Nebo mnohé zranivši, porazila, a silní všickni zmordováni jsou od ní.

бо вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті!

Cesty pekelné dům její, vedoucí do skrýší smrti.

Її дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат...