Job 20

Sofar iz Naamata progovori tad i reče:

І відповів нааматянин Цофар та й сказав:

"Misli me tjeraju da ti odgovorim, i zato u meni vri to uzbuđenje

Тому то думки мої відповідати мене навертають, і тому то в мені цей мій поспіх!

dok slušam ukore koji me sramote, al' odgovor mudar um će moj već naći.

Соромливу нагану собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.

Zar tebi nije od davnine poznato, otkad je čovjek na zemlju stavljen bio,

Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи людина на землі була поставлена,

da je kratka vijeka radost opakoga, da kao tren prođe sreća bezbožnička.

то спів несправедливих короткий, а радість безбожного тільки на хвилю?

Pa ako stasom i do neba naraste, ako mu se glava dotakne oblaka,

Якщо піднесеться величність його аж до неба, а його голова аж до хмари досягне,

poput utvare on zauvijek nestaje; koji ga vidješe kažu: 'Gdje je sad on?'

проте він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

Kao san bez traga on se rasplinjuje, nestaje ga kao priviđenja noćnog.

Немов сон улетить і не знайдуть його, мов видіння нічне, він сполошений буде:

Nijedno ga oko više gledat neće, niti će ga mjesto njegovo vidjeti

його бачило око, та бачити більше не буде, і вже не побачить його його місце...

Njegovu će djecu gonit' siromasi: rukama će svojim vraćati oteto.

Сини його запобігатимуть ласки в нужденних, а руки його позвертають маєток його...

Kosti su njegove bujale mladošću; gle, zajedno s njome pokošen je sada.

Повні кості його молодечости, та до пороху з ним вона ляже!

Zlo bijaše slatko njegovim ustima te ga je pod svojim jezikom skrivao;

Якщо в устах його зло солодке, його він таїть під своїм язиком,

sladio se pazeć' da ga ne proguta i pod nepcem svojim zadržavao ga.

над ним милосердиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах,

Ali hrana ta mu trune u utrobi, otrovom zmijskim u crijevima postaje.

то цей хліб в його нутрощах зміниться, стане він жовчю зміїною в нутрі його!...

Blago progutano mora izbljuvati. Bog će ga istjerat' njemu iz utrobe.

Він маєток чужого ковтав, але його виблює: Бог виганяє його із утроби його...

Iz zmijine glave otrov je sisao: sada umire od jezika gujina.

Отруту зміїну він ссатиме, гадючий язик його вб'є!

Potoke ulja on gledat' više neće, ni vidjet' gdje rijekom med i mlijeko teku.

Він річкових джерел не побачить, струмків меду та молока.

Vratit će dobitak ne okusivši ga, neće uživat' u plodu trgovine.

Позвертає він працю чужу, і її не ковтне, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде...

Jer je sirotinju gnjeo i tlačio, otimao kuće koje ne sazida,

Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

jer ne bješe kraja požudi njegovoj, njegova ga blaga neće izbaviti.

Бо спокою не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

Jer mu proždrljivost ništa ne poštedi, ni sreća njegova dugo trajat neće.

Немає останку з обжирства його, тому нетривале добро його все:

Sred izobilja u škripcu će se naći, svom će snagom na nj se oboriti bijeda.

за повні достатку його буде тісно йому, рука кожного скривдженого прийде на нього!

I dok hranom bude trbuh svoj punio, Bog će na nj pustiti jarost svoga gnjeva, sasut' dažd strelica na meso njegovo.

Хай наповнена буде утроба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і буде дощити на нього недугами його...

Ako i izmakne gvozdenom oružju, luk će mjedeni njega prostrijeliti.

Він буде втікати від зброї залізної, та прониже його мідний лук...

Strijelu bi izvuk'o, al' mu probi leđa, a šiljak blistavi viri mu iz žuči. Kamo god krenuo, strepnje ga vrebaju,

Він стане меча витягати, і вийде він із тіла, та держак його вийде із жовчі його, і перестрах на нього впаде!

na njega tmine sve tajom očekuju. Vatra ga ništi, ni od kog zapaljena, i proždire sve pod njegovim šatorom.

При скарбах його всі нещастя заховані, його буде жерти огонь не роздмухуваний, позостале в наметі його буде знищене...

Gle, nebo krivicu njegovu otkriva i čitava zemlja na njega se diže.

Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане,

Njegovu će kuću raznijeti poplava, otplaviti je u dan Božje jarosti.

урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його...

Takvu sudbinu Bog priprema zlikovcu i takvu baštinu on mu dosuđuje."

Оце доля від Бога людині безбожній, і спадщина, обіцяна Богом для неї!