Job 21

Тогава Йов отговори и каза:

А Йов відповів та й сказав:

Слушайте внимателно речта ми и нека това бъде утехата от вас.

Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!

Потърпете ме, и ще говоря; а след като съм говорил, се присмивай.

Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.

На човек ли се оплаквам? И защо да не се притесни духът ми?

Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?

Обърнете се към мен и онемейте, и сложете ръка на уста!

Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть...

Дори и когато си спомня, се ужасявам и трепет обзема плътта ми.

І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє...

Защо безбожните живеят, остаряват, стават много силни?

Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?

Потомството им се утвърждава заедно с тях пред лицето им, издънките им — пред очите им.

Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах...

Домовете им са в безопасност от страх и Божията тояга не е върху тях.

Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.

Говедата им се плодят, без да пропускат; кравата им се тели, без да помята.

Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.

Пускат момчетата си като стадо и децата им скачат наоколо.

Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.

Издигат глас със тъпанче и арфа и се радват при звука на флейта.

Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.

Прекарват дните си в благополучие и в миг потъват във Шеол.

Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.

И въпреки това казват на Бога: Махни се от нас, защото не желаем познанието на пътищата Ти!

А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!

Какво е Всемогъщият, че да Му служим? И какво ни ползва да Го призоваваме?

Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?

Ето, благополучието им не е в ръката им. Далеч да е от мен съветът на безбожните!

Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...

Колко често угасва светилото на безбожните и бедствието им връхлита върху тях, и Бог им разпределя примки в гнева Си,

Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!

и те са като слама пред вятъра и като плява, която бурята отнася?

Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!

Дали Бог пази наказанието за греха му за децата му? По-добре да отплати на него, за да разбере!

Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!

Собствените му очи да видят гибелта му и от яростта на Всемогъщия да пие!

Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!

Защото, каква радост има от дома си след себе си, когато броят на месеците му се пресече насред?

Яке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?

Ще научи ли някой Бога на знание, когато Той е, който съди високопоставените?

Чи буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме?

Един умира в цялата си сила, напълно спокоен и сигурен;

Оцей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний,

ребрата му са пълни с тлъстина и мозъкът на костите му свеж е.

діжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий.

А друг умира с горестна душа и никога не е ял с радост.

А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він,

Заедно лежат в пръстта и червеи покриват ги еднакво.

та порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє...

Ето, зная мислите ви и плановете ви за моето съсипване.

Тож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене.

Защото вие казвате: Къде е къщата на първенеца? Къде е шатрата и жилището на безбожните?

Бож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних?

Не сте ли попитали пътуващите по пътя? И не познавате ли техните белези?

Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте:

Защото безбожните се пазят за ден на гибел и в деня на ярост ще бъдат отведени.

що буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист!

Кой ще изяви пътя му в лицето му? И кой ще му отплати, каквото е извършил?

Хто йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить?

Но и той ще бъде отведен в гроба и в гроба ще остане.

І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають...

Буците на долината ще му бъдат сладки и всеки човек ще отиде след него, както безброй други преди него са отишли.

Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа...

Как тогава ще ме утешавате с празни думи, когато в отговорите ви остава лъжовност?

І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?...