Acts 9

Saulus autem adhuc inspirans minarum et caedis in discipulos Domini accessit ad principem sacerdotum
А Савл, іще дишучи грізьбою й убивством на учнів Господніх, приступивши до первосвященика,
et petiit ab eo epistulas in Damascum ad synagogas ut si quos invenisset huius viae viros ac mulieres vinctos perduceret in Hierusalem
попросив від нього листи у Дамаск синагогам, щоб, коли знайде яких чоловіків та жінок, що тієї дороги вони, то зв'язати й привести до Єрусалиму.
et cum iter faceret contigit ut adpropinquaret Damasco et subito circumfulsit eum lux de caelo
А коли він ішов й наближався до Дамаску, то ось нагло осяяло світло із неба його,
et cadens in terram audivit vocem dicentem sibi Saule Saule quid me persequeris
а він повалився на землю, і голос почув, що йому говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?
qui dixit quis es Domine et ille ego sum Iesus quem tu persequeris
А він запитав: Хто Ти, Пане? А Той: Я Ісус, що Його переслідуєш ти. Трудно тобі бити ногою колючку!
А він, затрусившися та налякавшися, каже: Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив? А до нього Господь: Уставай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що маєш робити!
А люди, що йшли з ним, онімілі стояли, бо вони чули голос, та нікого не бачили.
Тоді Савл підвівся з землі, і хоч очі розплющені мав, нікого не бачив... І за руку його повели й привели до Дамаску.
І три дні невидющий він був, і не їв, і не пив.
А в Дамаску був учень один, на ймення Ананій. І Господь у видінні промовив до нього: Ананію! А він відказав: Ось я, Господи!
Господь же до нього: Устань, і піди на вулицю, що Простою зветься, і пошукай в домі Юдовім Савла на ймення, тарсянина, ось бо він молиться,
і мужа в видінні він бачив, на ймення Ананія, що до нього прийшов і руку на нього поклав, щоб став він видющий...
Відповів же Ананій: Чув я, Господи, від багатьох про цього чоловіка, скільки зла він учинив в Єрусалимі святим Твоїм!
І тут має владу від первосвящеників, щоб в'язати усіх, хто кличе Ім'я Твоє.
І промовив до нього Господь: Іди, бо для Мене посудина вибрана він, щоб носити Ім'я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїля.
Бо Я покажу йому, скільки має він витерпіти за Ім'я Моє.
І Ананій пішов, і до дому ввійшов, і руки поклавши на нього, промовив: Савле брате, Господь Ісус, що з'явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав ось мене, щоб став ти видющий, і наповнився Духа Святого!
І хвилі тієї відпала з очей йому ніби луска, і зараз видющий він став... І, вставши, охристився,
і, прийнявши поживу, на силах зміцнів.
І він зараз зачав у синагогах звіщати про Ісуса, що Він Божий Син,
І дивом усі дивувалися, хто чув, і говорили: Хіба це не той, що переслідував в Єрусалимі визнавців оцього Ім'я, та й сюди не на те він прибув, щоб отих пов'язати й привести до первосвящеників?
А Савл іще більше зміцнявся, і непокоїв юдеїв, що в Дамаску жили, удоводнюючи, що Той то Христос.
А як часу минуло доволі, юдеї змовилися його вбити,
та Савлові стала відома їхня змова. А вони день і ніч чатували в воротях, щоб убити його.
Тому учні забрали його вночі, та й із муру спустили в коші.
А коли він до Єрусалиму прибув, то силкувався пристати до учнів, та його всі лякалися, не вірячи, що він учень.
Варнава тоді взяв його та й привів до апостолів, і їм розповів, як дорогою той бачив Господа, і як Він йому промовляв, і як сміливо навчав у Дамаску в Ісусове Ймення.
І він із ними входив і виходив до Єрусалиму, і відважно звіщав в Ім'я Господа.
Він також розмовляв й сперечався з огреченими, а вони намагалися вбити його.
Тому браття, довідавшися, відвели його до Кесарії, і до Тарсу його відіслали.
А Церква по всій Юдеї, і Галілеї, і Самарії мала мир, будуючись і ходячи в страсі Господньому, і сповнялася втіхою Духа Святого.
І сталося, як Петро всіх обходив, то прибув і до святих, що мешкали в Лідді.
Знайшов же він там чоловіка одного, на ймення Еней, що на ліжку лежав вісім років, він розслаблений був.
І промовив до нього Петро: Енею, тебе вздоровляє Ісус Христос. Уставай, і постели собі сам! І той зараз устав...
І його оглядали усі, хто мешкав у Лідді й Сароні, які навернулися до Господа.
А в Йоппії була одна учениця, на ймення Тавіта, що в перекладі Сарною зветься. Вона повна була добрих вчинків та милостині, що чинила.
І трапилося тими днями, що вона занедужала й умерла. Обмили ж її й поклали в горниці.
А що Лідда лежить недалеко Йоппії, то учні, прочувши, що в ній пробуває Петро, послали до нього двох мужів, що благали: Не гайся прибути до нас!
І, вставши Петро, пішов із ними. А коли він прибув, то ввели його в горницю. І обступили його всі вдовиці, плачучи та показуючи йому сукні й плащі, що їх Сарна робила, як із ними була.
Петро ж із кімнати всіх випровадив, і, ставши навколішки, помолився, і, звернувшись до тіла, промовив: Тавіто, вставай! А вона свої очі розплющила, і сіла, уздрівши Петра...
Він же руку подав їй, і підвів її, і закликав святих і вдовиць, та й поставив живою її.
А це стало відоме по цілій Йоппії, і багато-хто в Господа ввірували.
І сталось, що він багато днів пробув у Йоппії, в одного гарбарника Симона.