Luke 19

І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихон.

et ingressus perambulabat Hiericho

І ось чоловік, що звався Закхей, він був старший над митниками, і був багатий,

et ecce vir nomine Zaccheus et hic erat princeps publicanorum et ipse dives

бажав бачити Ісуса, хто Він, але з-за народу не міг, бо малий був на зріст.

et quaerebat videre Iesum quis esset et non poterat prae turba quia statura pusillus erat

І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього проходити.

et praecurrens ascendit in arborem sycomorum ut videret illum quia inde erat transiturus

А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору до нього й промовив: Закхею, зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!

et cum venisset ad locum suspiciens Iesus vidit illum et dixit ad eum Zacchee festinans descende quia hodie in domo tua oportet me manere

І той зараз додолу ізліз, і прийняв Його з радістю.

et festinans descendit et excepit illum gaudens

А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: Він до грішного мужа в гостину зайшов!

et cum viderent omnes murmurabant dicentes quod ad hominem peccatorem devertisset

Став же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо.

stans autem Zaccheus dixit ad Dominum ecce dimidium bonorum meorum Domine do pauperibus et si quid aliquem defraudavi reddo quadruplum

Ісус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів.

ait Iesus ad eum quia hodie salus domui huic facta est eo quod et ipse filius sit Abrahae

Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!

venit enim Filius hominis quaerere et salvum facere quod perierat

Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну притчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що об'явиться Боже Царство тепер.

haec illis audientibus adiciens dixit parabolam eo quod esset prope Hierusalem et quia existimarent quod confestim regnum Dei manifestaretur

Отож Він сказав: Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.

dixit ergo homo quidam nobilis abiit in regionem longinquam accipere sibi regnum et reverti

І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся.

vocatis autem decem servis suis dedit illis decem mnas et ait ad illos negotiamini dum venio

Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем.

cives autem eius oderant illum et miserunt legationem post illum dicentes nolumus hunc regnare super nos

І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув.

et factum est ut rediret accepto regno et iussit vocari servos quibus dedit pecuniam ut sciret quantum quisque negotiatus esset

І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін.

venit autem primus dicens domine mna tua decem mnas adquisivit

І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами.

et ait illi euge bone serve quia in modico fidelis fuisti eris potestatem habens supra decem civitates

І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п'ять мін принесла.

et alter venit dicens domine mna tua fecit quinque mnas

Він же сказав і тому: Будь і ти над п'ятьма містами.

et huic ait et tu esto supra quinque civitates

І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.

et alter venit dicens domine ecce mna tua quam habui repositam in sudario

Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.

timui enim te quia homo austeris es tollis quod non posuisti et metis quod non seminasti

І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.

dicit ei de ore tuo te iudico serve nequam sciebas quod ego austeris homo sum tollens quod non posui et metens quod non seminavi

Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком?

et quare non dedisti pecuniam meam ad mensam et ego veniens cum usuris utique exegissem illud

І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має.

et adstantibus dixit auferte ab illo mnam et date illi qui decem mnas habet

І відказали йому: Пане, він десять мін має.

et dixerunt ei domine habet decem mnas

Говорю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має.

dico autem vobis quia omni habenti dabitur ab eo autem qui non habet et quod habet auferetur ab eo

А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте.

verumtamen inimicos meos illos qui noluerunt me regnare super se adducite huc et interficite ante me

А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.

et his dictis praecedebat ascendens in Hierosolyma

І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, на горі, що Оливною зветься, Він двох учнів послав,

et factum est cum adpropinquasset ad Bethfage et Bethania ad montem qui vocatur Oliveti misit duos discipulos suos

наказуючи: Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, знайдете прив'язане осля, що на нього ніколи ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.

dicens ite in castellum quod contra est in quod introeuntes invenietis pullum asinae alligatum cui nemo umquam hominum sedit solvite illum et adducite

Коли ж вас хто спитає: Нащо відв'язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його.

et si quis vos interrogaverit quare solvitis sic dicetis ei quia Dominus operam eius desiderat

Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав.

abierunt autem qui missi erant et invenerunt sicut dixit illis stantem pullum

А коли осля стали відв'язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв'язуєте?

solventibus autem illis pullum dixerunt domini eius ad illos quid solvitis pullum

Вони ж відказали: Господь потребує його.

at illi dixerunt quia Dominus eum necessarium habet

І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.

et duxerunt illum ad Iesum et iactantes vestimenta sua supra pullum inposuerunt Iesum

Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі.

eunte autem illo substernebant vestimenta sua in via

А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,

et cum adpropinquaret iam ad descensum montis Oliveti coeperunt omnes turbae discentium gaudentes laudare Deum voce magna super omnibus quas viderant virtutibus

кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я! Мир на небесах, і слава на висоті!

dicentes benedictus qui venit rex in nomine Domini pax in caelo et gloria in excelsis

А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням!

et quidam Pharisaeorum de turbis dixerunt ad illum magister increpa discipulos tuos

А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!

quibus ipse ait dico vobis quia si hii tacuerint lapides clamabunt

І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним,

et ut adpropinquavit videns civitatem flevit super illam dicens

і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.

quia si cognovisses et tu et quidem in hac die tua quae ad pacem tibi nunc autem abscondita sunt ab oculis tuis

Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди.

quia venient dies in te et circumdabunt te inimici tui vallo et circumdabunt te et coangustabunt te undique

І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх...

ad terram prosternent te et filios qui in te sunt et non relinquent in te lapidem super lapidem eo quod non cognoveris tempus visitationis tuae

А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавців,

et ingressus in templum coepit eicere vendentes in illo et ementes

до них кажучи: Написано: Дім Мій дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбійників.

dicens illis scriptum est quia domus mea domus orationis est vos autem fecistis illam speluncam latronum

І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважніші з народу шукали, щоб Його погубити,

et erat docens cotidie in templo principes autem sacerdotum et scribae et principes plebis quaerebant illum perdere

але не знаходили, що вчинити Йому, бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його.

et non inveniebant quid facerent illi omnis enim populus suspensus erat audiens illum