Job 5

5:1

Ану клич, чи є хто, щоб тобі відповів? І до кого з святих ти вдасися?

voca ergo si est qui tibi respondeat et ad aliquem sanctorum convertere

5:2

Бо гнів побиває безглуздого, а заздрощі смерть завдають нерозумному!

vere stultum interficit iracundia et parvulum occidit invidia

5:3

Я бачив безумного, як він розсівся, та зараз оселя його спорохнявіла...

ego vidi stultum firma radice et maledixi pulchritudini eius statim

5:4

Від спасіння далекі сини його, вони без рятунку почавлені будуть у брамі!

longe fient filii eius a salute et conterentur in porta et non erit qui eruat

5:5

Його жниво голодний поїсть, і з-між терну його забере, і спрагнені ось поковтають маєток його!

cuius messem famelicus comedet et ipsum rapiet armatus et ebibent sitientes divitias eius

5:6

Бо нещастя виходить не з пороху, а горе росте не з землі,

nihil in terra sine causa fit et de humo non orietur dolor

5:7

бо людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти...

homo ad laborem nascitur et avis ad volatum

5:8

А я б удавався до Бога, і на Бога б поклав свою справу,

quam ob rem ego deprecabor Dominum et ad Deum ponam eloquium meum

5:9

Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа,

qui facit magna et inscrutabilia et mirabilia absque numero

5:10

бо Він дає дощ на поверхню землі, і на поля посилає Він воду,

qui dat pluviam super faciem terrae et inrigat aquis universa

5:11

щоб поставить низьких на високе, і зміцнити спасіння засмучених.

qui ponit humiles in sublimi et maerentes erigit sospitate

5:12

Він розвіює задуми хитрих, і не виконують плану їх руки,

qui dissipat cogitationes malignorum ne possint implere manus eorum quod coeperant

5:13

Він мудрих лукавством їх ловить, і рада крутійська марною стає,

qui adprehendit sapientes in astutia eorum et consilium pravorum dissipat

5:14

вдень знаходять вони темноту, а в полудень мацають, мов уночі!...

per diem incurrent tenebras et quasi in nocte sic palpabunt in meridie

5:15

І Він від меча урятовує бідного, а з міцної руки бідаря,

porro salvum faciet a gladio oris eorum et de manu violenti pauperem

5:16

і стається надія нужденному, і замкнула уста свої кривда!

et erit egeno spes iniquitas autem contrahet os suum

5:17

Тож блаженна людина, яку Бог картає, і ти не цурайсь Всемогутнього кари:

beatus homo qui corripitur a Domino increpationem ergo Domini ne reprobes

5:18

Бо Він рану завдасть і перев'яже, Він ламає й вигоюють руки Його!

quia ipse vulnerat et medetur percutit et manus eius sanabunt

5:19

В шістьох лихах спасає тебе, а в сімох не діткне тебе зло:

in sex tribulationibus liberabit te et in septima non tanget te malum

5:20

Викупляє тебе Він від смерти за голоду, а в бою з рук меча.

in fame eruet te de morte et in bello de manu gladii

5:21

Як бич язика запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як прийде вона.

a flagello linguae absconderis et non timebis calamitatem cum venerit

5:22

З насилля та з голоду будеш сміятись, а земної звірини не бійся.

in vastitate et fame ridebis et bestiam terrae non formidabis

5:23

Бо з камінням на полі є в тебе умова, і звір польовий примирився з тобою.

sed cum lapidibus regionum pactum tuum et bestiae terrae pacificae erunt tibi

5:24

І довідаєшся, що намет твій спокійний, і переглянеш домівку свою, і не знайдеш у ній недостатку.

et scies quod pacem habeat tabernaculum tuum et visitans speciem tuam non peccabis

5:25

І довідаєшся, що численне насіння твоє, а нащадки твої як трава на землі!

scies quoque quoniam multiplex erit semen tuum et progenies tua quasi herba terrae

5:26

І в дозрілому віці до гробу ти зійдеш, як збіжжя доспіле ввіходить до клуні за часу свого!

ingredieris in abundantia sepulchrum sicut infertur acervus in tempore suo

5:27

Отож, дослідили ми це й воно так, послухай цього, й зрозумій собі все!

ecce hoc ut investigavimus ita est quod auditum mente pertracta