Job 4

4:1

І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

respondens autem Eliphaz Themanites dixit

4:2

Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

si coeperimus loqui tibi forsitan moleste accipias sed conceptum sermonem tenere quis possit

4:3

Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

ecce docuisti multos et manus lassas roborasti

4:4

того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

vacillantes confirmaverunt sermones tui et genua trementia confortasti

4:5

А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

nunc autem venit super te plaga et defecisti tetigit te et conturbatus es

4:6

Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

timor tuus fortitudo tua patientia tua et perfectio viarum tuarum

4:7

Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

recordare obsecro te quis umquam innocens perierit aut quando recti deleti sint

4:8

Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

quin potius vidi eos qui operantur iniquitatem et seminant dolores et metunt eos

4:9

вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

flante Deo perisse et spiritu irae eius esse consumptos

4:10

Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

rugitus leonis et vox leaenae et dentes catulorum leonum contriti sunt

4:11

Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

tigris periit eo quod non haberet praedam et catuli leonis dissipati sunt

4:12

І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

porro ad me dictum est verbum absconditum et quasi furtive suscepit auris mea venas susurri eius

4:13

у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

in horrore visionis nocturnae quando solet sopor occupare homines

4:14

спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

pavor tenuit me et tremor et omnia ossa mea perterrita sunt

4:15

і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

et cum spiritus me praesente transiret inhorruerunt pili carnis meae

4:16

Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

stetit quidam cuius non agnoscebam vultum imago coram oculis meis et vocem quasi aurae lenis audivi

4:17

Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

numquid homo Dei conparatione iustificabitur aut factore suo purior erit vir

4:18

Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

ecce qui serviunt ei non sunt stabiles et in angelis suis repperit pravitatem

4:19

Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

quanto magis hii qui habitant domos luteas qui terrenum habent fundamentum consumentur velut a tinea

4:20

Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

de mane usque ad vesperum succidentur et quia nullus intellegit in aeternum peribunt

4:21

Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...

qui autem reliqui fuerint auferentur ex eis morientur et non in sapientia