Job 19

А Йов відповів та й сказав:

respondens autem Iob dixit

Аж доки смутити ви будете душу мою, та душити словами мене?

usquequo adfligitis animam meam et adteritis me sermonibus

Десять раз це мене ви соромите, гнобити мене не стидаєтесь!...

en decies confunditis me et non erubescitis opprimentes me

Якщо справді зблудив я, то мій гріх при мені позостане.

nempe et si ignoravi mecum erit ignorantia mea

Чи ви величаєтесь справді над мною, і виказуєте мою ганьбу на мене?

at vos contra me erigimini et arguitis me obprobriis meis

Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною!

saltim nunc intellegite quia Deus non aequo iudicio adflixerit me et flagellis suis me cinxerit

Ось ґвалт! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та немає суду!...

ecce clamabo vim patiens et nemo audiet vociferabor et non est qui iudicet

Він дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву!

semitam meam circumsepsit et transire non possum et in calle meo tenebras posuit

Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови!

spoliavit me gloria mea et abstulit coronam de capite meo

Звідусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він...

destruxit me undique et pereo et quasi evulsae arbori abstulit spem meam

І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів:

iratus est contra me furor eius et sic me habuit quasi hostem suum

полки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого...

simul venerunt latrones eius et fecerunt sibi viam per me et obsederunt in gyro tabernaculum meum

Віддалив Він від мене братів моїх, а знайомі мої почужіли для мене,

fratres meos longe fecit a me et noti mei quasi alieni recesserunt a me

мої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої...

dereliquerunt me propinqui mei et qui me noverant obliti sunt mei

Мешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах...

inquilini domus meae et ancillae meae sicut alienum habuerunt me et quasi peregrinus fui in oculis eorum

Я кличу свойого раба і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його...

servum meum vocavi et non respondit ore proprio deprecabar illum

Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби...

halitum meum exhorruit uxor mea et orabam filios uteri mei

Навіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене...

stulti quoque despiciebant me et cum ab eis recessissem detrahebant mihi

Мої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене...

abominati sunt me quondam consiliarii mei et quem maxime diligebam aversatus est me

До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя...

pelli meae consumptis carnibus adhesit os meum et derelicta sunt tantummodo labia circa dentes meos

Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!...

miseremini mei miseremini mei saltim vos amici mei quia manus Domini tetigit me

Чого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом?

quare persequimini me sicut Deus et carnibus meis saturamini

О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані,

quis mihi tribuat ut scribantur sermones mei quis mihi det ut exarentur in libro

коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані!

stilo ferreo et plumbi lammina vel certe sculpantur in silice

Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху

scio enim quod redemptor meus vivat et in novissimo de terra surrecturus sim

цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,

et rursum circumdabor pelle mea et in carne mea videbo Deum

сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!...

quem visurus sum ego ipse et oculi mei conspecturi sunt et non alius reposita est haec spes mea in sinu meo

Коли скажете ви: Нащо будемо гнати його, коли корень справи знаходиться в ньому!

quare ergo nunc dicitis persequamur eum et radicem verbi inveniamus contra eum

то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!...

fugite ergo a facie gladii quoniam ultor iniquitatum gladius est et scitote esse iudicium