Job 13

Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило...

Ιδου, ταυτα παντα ειδεν ο οφθαλμος μου το ωτιον μου ηκουσε και ενοησε ταυτα.

Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,

Καθως γνωριζετε σεις, γνωριζω και εγω δεν ειμαι κατωτερος υμων.

і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!

Αλλ ομως θελω λαλησει προς τον Παντοδυναμον, και επιθυμω να διαλεχθω μετα του Θεου.

Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!

Σεις δε εισθε εφευρεται ψευδους εισθε παντες ιατροι ανωφελεις.

О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...

Ειθε να εσιωπατε πανταπασι και τουτο ηθελεν εισθαι εις εσας σοφια.

Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.

Ακουσατε τωρα τους λογους μου, και προσεξατε εις τας δικαιολογιας των χειλεων μου.

Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?

Θελετε λαλει αδικα υπερ του Θεου; και θελετε προφερει δολια υπερ αυτου;

Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?

Θελετε καμει προσωποληψιαν υπερ αυτου; θελετε δικολογησει υπερ του Θεου;

Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?

Ειναι καλον να σας εξιχνιαση; η καθως ανθρωπος περιγελα ανθρωπον, θελετε περιγελα αυτον;

Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!

Εξαπαντος θελει σας εξελεγξει, εαν κρυφιως προσωποληπτητε.

Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?

Το μεγαλειον αυτου δεν θελει σας τρομαξει, και ο φοβος αυτου πεσει εφ υμας;

Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!

τα απομνημονευματα σας ισοδυναμουσι με κονιορτον, τα προπυργια σας με προπυργια χωματος.

Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!

Σιωπησατε, αφησατε με, δια να λαλησω εγω, και ας ελθη επ εμε ο, τι δηποτε.

Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?

δια τι πιανω τας σαρκας μου με τους οδοντας μου και βαλλω την ζωην μου εις την χειρα μου;

Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!

Και αν με θανατονη, εγω θελω ελπιζει εις αυτον πλην θελω υπερασπισθη τας οδους μου ενωπιον αυτου.

І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.

Αυτος μαλιστα θελει εισθαι η σωτηρια μου διοτι δεν θελει ελθει ενωπιον αυτου υποκριτης.

Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.

Ακροασθητε προσεκτικως τον λογον μου, και την παραστασιν μου με τα ωτα σας.

Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!

Ιδου τωρα, διεταξα την κρισιν μου εξευρω οτι εγω θελω δικαιωθη.

Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би...

Τις ειναι εκεινος οστις θελει αντιδιαλεχθη μετ εμου, δια να σιωπησω τωρα και να εκπνευσω;

Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:

Μονον δυο μη καμης εις εμε τοτε δεν θελω κρυφθη απο του προσωπου σου

віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!...

την χειρα σου απομακρυνον απ εμου και ο φοβος σου ας μη με τρομαξη.

Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!

Επειτα καλεσον, και εγω θελω αποκριθη η ας λαλησω, και αποκριθητι μοι.

Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!

Ποσαι ειναι αι ανομιαι μου και αι αμαρτιαι μου; φανερωσον μοι το εγκλημα μου και την αμαρτιαν μου.

Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?

Δια τι κρυπτεις το προσωπον σου και με θεωρεις ως εχθρον σου;

Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?

Θελεις κατατριψει φυλλον φερομενον υπο του ανεμου; και θελεις κατατρεξει αχυρον ξηρον;

Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,

Διοτι γραφεις πικριας εναντιον μου, και αποδιδεις εις εμε τας ανομιας της νεοτητος μου

і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,

και βαλλεις τους ποδας μου εις δεσμα, και παραφυλαττεις πασας τας οδους μου σημειονεις τα ιχνη των ποδων εμου

і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...

οστις φθειρεται ως πραγμα σεσηπος, ως ενδυμα σκωληκοβρωτον.