Job 12

А Йов відповів та й сказав:

Ο δε Ιωβ απεκριθη και ειπε

Справді, то ж ви тільки люди, і мудрість із вами помре!...

σεις εισθε αληθως οι ανθρωποι, και με σας θελει τελευτησει η σοφια.

Таж і я маю розум, як ви, я не нижчий від вас! І в кого немає такого, як це?

Και εγω εχω συνεσιν ως και υμεις δεν ειμαι κατωτερος υμων και τις δεν γνωριζει τοιαυτα πραγματα;

Посміховищем став я для друга свого, я, що кликав до Бога, і Він мені відповідав, посміховищем став справедливий, невинний...

Εγεινα χλευη εις τον πλησιον μου, οστις επικαλουμαι τον Θεον, και μοι αποκρινεται. Ο δικαιος και αμεμπτος περιγελαται.

Нещасливцю погорда, на думку спокійного, приготовлена для спотикання ноги!

Ο κινδυνευων να ολισθηση με τους ποδας ειναι εις τον στοχασμον του ευτυχουντος ως λυχνος καταπεφρονημενος.

Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гнівить, у того, хто ніби то Бога провадить рукою своєю.

Αι σκηναι των ληστων ευτυχουσι, και οι παροργιζοντες τον Θεον ειναι εν ασφαλεια, εις τας χειρας των οποιων ο Θεος φερει αφθονιαν.

Але запитай хоч худобу і навчить тебе, і птаство небесне й тобі розповість.

Αλλ ερωτησον τωρα τα ζωα, και θελουσι σε διδαξει και τα πετεινα του ουρανου, και θελουσι σοι απαγγειλει

Або говори до землі й вона вивчить тебе, і розкажуть тобі риби морські.

η λαλησον προς την γην, και θελει σε διδαξει και οι ιχθυες της θαλασσης θελουσι σοι διηγηθη.

Хто б із цього всього не пізнав, що Господня рука це вчинила?

Τις εκ παντων τουτων δεν γνωριζει, οτι η χειρ του Κυριου εκαμε ταυτα;

Що в Нього в руці душа всього живого й дух кожного людського тіла?

Εν τη χειρι του οποιου ειναι ψυχη παντων των ζωντων και η πνοη πασης ανθρωπινης σαρκος.

Чи ж не ухо слова розбирає, піднебіння ж смакує для себе поживу?

Το ωτιον δεν διακρινει τους λογους; και ο ουρανισκος λαμβανει γευσιν του φαγητου αυτου;

Мудрість у старших, бо довгість днів розум.

Η σοφια ειναι μετα των γεροντων, και η συνεσις εν τη μακροτητι των ημερων.

Мудрість та сила у Нього, Його рада та розум.

Εν αυτω ειναι η σοφια και η δυναμις αυτος εχει βουλην και συνεσιν.

Ось Він зруйнує й не буде воно відбудоване, замкне чоловіка й не буде він випущений.

Ιδου, καταστρεφει, και δεν ανοικοδομειται κλειει κατα του ανθρωπου, και ουδεις ο ανοιγων.

Ось Він стримає води і висохнуть, Він їх пустить то землю вони перевернуть.

Ιδου, κρατει τα υδατα, και ξηραινονται παλιν εξαποστελλει αυτα, και καταστρεφουσι την γην.

В Нього сила та задум, у Нього заблуджений і той, хто призводить до блуду.

Μετ αυτου ειναι η δυναμις και η σοφια αυτου ειναι ο απατωμενος και ο απατων.

Він уводить у помилку радників, і обезумлює суддів,

Παραδιδει λαφυρον τους βουλευτας και μωραινει τους κριτας.

Він розв'язує пута царів і приперізує пояса на їхні стегна.

Λυει την ζωνην των βασιλεων και περιζωνει την οσφυν αυτων με σχοινιον.

Він провадить священиків босо, і потужних повалює,

Παραδιδει λαφυρον τους αρχοντας και καταστρεφει τους ισχυρους.

Він надійним уста відіймає й забирає від старших розумність.

Αφαιρει τον λογον των δεινων ρητορων, και σηκονει την συνεσιν απο των πρεσβυτερων.

На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.

Εκχεει καταφρονησιν επι τους αρχοντας, και λυει την ζωνην των ισχυρων.

Відкриває Він речі глибокі із темряви, а темне провадить на світло.

Αποκαλυπτει εκ του σκοτους βαθεα πραγματα, και εξαγει εις φως την σκιαν του θανατου.

Він робить народи потужними й знову їх нищить, Він народи поширює, й потім виводить в неволю.

Μεγαλυνει τα εθνη και αφανιζει αυτα πλατυνει τα εθνη και συστελλει αυτα.

Відіймає Він розум в народніх голів на землі та блукати їх змушує по бездорожній пустелі,

Αφαιρει την καρδιαν απο των αρχηγων των λαων της γης, και καμνει αυτους να περιπλανωνται εν ερημω αβατω

вони ходять навпомацки в темряві темній, і Він упроваджує їх в блуканину, мов п'яного!

ψηλαφωσιν εν σκοτει χωρις φωτος, και καμνει αυτους να παραφερωνται ως ο μεθυων.