1. Home
  2. Pair
  3. Ukrainian
  4. TurNTB
  5. Job.30

Job 30

30:1
А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...
“Ama şimdi, yaşı benden küçük olanlar Benimle alay etmekte, Oysa babalarını sürümün köpeklerinin Yanına koymaya tenezzül etmezdim.
30:2
Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!
Çünkü güçleri tükenmişti, Bileklerinin gücü ne işime yarardı?
30:3
Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
Yoksulluktan, açlıktan bitkindiler, Akşam çölde, ıssız çorak yerlerde kök kemiriyorlardı.
30:4
рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...
Çalılıklarda karapazı topluyor, Retem kökü yiyorlardı.
30:5
Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,
Toplumdan kovuluyorlardı, İnsanlar hırsızmışlar gibi onlara bağırıyordu.
30:6
так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,
Korkunç vadilerde, yerdeki deliklerde, Kaya kovuklarında yaşıyorlardı.
30:7
ревіли вони між кущами, збирались під терням,
Çalıların arasında anırır, Çalı altında birbirine sokulurlardı.
30:8
сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!
Aptalların, adı sanı belirsiz insanların çocuklarıydılar, Ülkeden kovulmuşlardı.
30:9
А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...
“Şimdiyse destan oldum dillerine, Ağızlarına doladılar beni.
30:10
Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,
Benden tiksiniyor, uzak duruyorlar, Yüzüme tükürmekten çekinmiyorlar.
30:11
бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...
Tanrı ipimi çözüp beni alçalttığı için Dizginsiz davranmaya başladılar bana.
30:12
По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...
Sağımdaki ayak takımı üzerime yürüyor, Ayaklarımı kaydırıyor, Bana karşı rampalar kuruyorlar.
30:13
Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,
Yolumu kesiyor, Kimseden yardım görmeden Beni yok etmeye çalışıyorlar.
30:14
немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...
Koca bir gedikten girer gibi ilerliyor, Yıkıntılar arasından üzerime yuvarlanıyorlar.
30:15
Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...
Dehşet çöktü üzerime, Onurum rüzgara kapılmış gibi uçtu, Mutluluğum bulut gibi geçip gitti.
30:16
А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
“Şimdi tükeniyorum, Acı günler beni ele geçirdi.
30:17
Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...
Geceleri kemiklerim sızlıyor, Beni kemiren acılar hiç durmuyor.
30:18
З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.
Tanrı’nın şiddeti Üzerimdeki giysiye dönüştü, Gömleğimin yakası gibi beni sıkıyor.
30:19
Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.
Beni çamura fırlattı, Toza, küle döndüm.
30:20
Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...
“Sana yakarıyorum, ama yanıt vermiyorsun, Ayağa kalktığımda gözünü bana dikiyorsun.
30:21
Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...
Bana acımasız davranıyor, Bileğinin gücüyle beni eziyorsun.
30:22
На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!
Beni kaldırıp rüzgara bindiriyorsun, Fırtınanın içinde darma duman ediyorsun.
30:23
Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...
Biliyorum, beni ölüme, Bütün canlıların toplanacağı yere götüreceksin.
30:24
Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?
“Kuşkusuz düşenin dostu olmaz, Felakete uğrayıp yardım istediğinde.
30:25
Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
Sıkıntıya düşenler için ağlamaz mıydım? Yoksullar için üzülmez miydim?
30:26
Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...
Ama ben iyilik beklerken kötülük geldi, Işık umarken karanlık geldi.
30:27
Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,
İçim kaynıyor, rahatım yok, Önümde acı günler var.
30:28
ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...
Yaslı yaslı dolaşıyorum, güneş yok, Topluluk içinde kalkıp feryat ediyorum.
30:29
Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,
Çakallarla kardeş, Baykuşlarla arkadaş oldum.
30:30
моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...
Derim karardı, soyuluyor, Kemiklerim ateşten yanıyor.
30:31
І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...
Lirimin sesi yas feryadına, Neyimin sesi ağlayanların sesine döndü.

© bibleglot.com