Job 13

Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило...

“İşte, gözlerim her şeyi gördü, Kulağım duydu, anladı.

Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,

Sizin bildiğinizi ben de biliyorum, Sizden aşağı kalmam.

і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!

Ama ben Her Şeye Gücü Yeten’le konuşmak, Davamı Tanrı’yla tartışmak istiyorum.

Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!

Sizlerse yalan düzüyorsunuz, Hepiniz değersiz hekimlersiniz.

О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...

Keşke büsbütün sussanız! Sizin için bilgelik olurdu bu.

Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.

Şimdi davamı dinleyin, Yakınmama kulak verin.

Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?

Tanrı adına haksızlık mı edeceksiniz? O’nun adına yalan mı söyleyeceksiniz?

Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?

O’nun tarafını mı tutacaksınız? Tanrı’nın davasını mı savunacaksınız?

Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?

Sizi sorguya çekerse, iyi mi olur? İnsanları aldattığınız gibi O’nu da mı aldatacaksınız?

Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!

Gizlice O’nun tarafını tutarsanız, Kuşkusuz sizi azarlar.

Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?

O’nun görkemi sizi yıldırmaz mı? Dehşeti üzerinize düşmez mi?

Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!

Anlattıklarınız kül kadar değersizdir, Savunduklarınızsa çamurdan farksız.

Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!

“Susun, bırakın ben konuşayım, Başıma ne gelirse gelsin.

Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?

Hayatım tehlikeye girecekse girsin, Canım zora düşecekse düşsün.

Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!

Beni öldürecek, umudum kalmadı, Hiç olmazsa yürüdüğüm yolun doğruluğunu yüzüne karşı savunayım.

І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.

Aslında bu benim kurtuluşum olacak, Çünkü tanrısız bir adam O’nun karşısına çıkamaz.

Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.

Sözlerimi iyi dinleyin, Kulaklarınızdan çıkmasın söyleyeceklerim.

Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!

İşte davamı hazırladım, Haklı çıkacağımı biliyorum.

Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би...

Kim suçlayacak beni? Biri varsa susar, son soluğumu veririm.

Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:

“Yalnız şu iki şeyi lütfet, Tanrım, O zaman kendimi senden gizlemeyeceğim:

віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!...

Elini üstümden çek Ve dehşetinle beni yıldırma.

Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!

Sonra beni çağır, yanıtlayayım, Ya da bırak ben konuşayım, sen yanıtla.

Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!

Suçlarım, günahlarım ne kadar? Bana suçumu, günahımı göster.

Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?

Niçin yüzünü gizliyorsun, Beni düşman gibi görüyorsun?

Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?

Rüzgarın sürüklediği yaprağa dönmüşüm, Beni mi korkutacaksın? Kuru samanı mı kovalayacaksın?

Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,

Çünkü hakkımda acı şeyler yazıyor, Gençliğimde işlediğim günahları bana miras veriyorsun.

і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,

Ayaklarımı tomruğa vuruyor, Yollarımı gözetliyor, İzimi sürüyorsun.

і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...

“Oysa insan telef olmuş, çürük bir şey, Güve yemiş giysi gibidir.