Job 30

А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...

Nguni't ngayo'y silang bata kay sa akin ay nagsisitawa sa akin, na ang mga magulang ay di ko ibig na malagay na kasama ng mga aso ng aking kawan.

Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!

Oo, ang kalakasan ng kanilang kamay, sa ano ko mapapakinabangan? Mga taong ang kalusugan ng gulang ay lumipas na.

Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

Sila'y lata sa pangangailangan at sa kagutom; kanilang nginangata ang tuyong lupa, sa kadiliman ng kasalatan at kapahamakan.

рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...

Sila'y nagsisibunot ng mga malvas sa tabi ng mabababang punong kahoy; at ang mga ugat ng enebro ay siyang kanilang pinakapagkain.

Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,

Sila'y pinalayas mula sa gitna ng mga tao; sila'y sumisigaw sa likuran nila, na gaya ng sa likuran ng isang magnanakaw.

так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,

Upang sila'y magsitahan sa nakatatakot na mga libis, sa mga puwang ng lupa, at ng mga bato.

ревіли вони між кущами, збирались під терням,

Sa gitna ng mabababang punong kahoy ay nagsisiangal; sa ilalim ng mga tinikan ay nangapipisan.

сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!

Mga anak ng mga mangmang, oo, mga anak ng mga walang puring tao; sila'y mga itinapon mula sa lupain.

А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...

At ngayon ay naging kantahin nila ako, Oo, ako'y kasabihan sa kanila.

Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,

Kanilang kinayayamutan ako, nilalayuan nila ako, at hindi sila nagpipigil ng paglura sa aking mukha.

бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...

Sapagka't kinalag niya ang kaniyang panali, at pinighati ako, at kanilang inalis ang paningkaw sa harap ko.

По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...

Sa aking kanan ay tumatayo ang tanga; itinutulak nila ang aking mga paa, at kanilang pinapatag laban sa akin ang kanilang mga paraan ng paghamak.

Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,

Kanilang sinisira ang aking landas, kanilang isinusulong ang aking kapahamakan, mga taong walang tumulong.

немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...

Tila dumarating sila sa isang maluwang na pasukan: sa gitna ng kasiraan ay nagsisigulong sila.

Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...

Mga kakilabutan ay dumadagan sa akin, kanilang tinatangay ang aking karangalan na gaya ng hangin; at ang aking kaginhawahan ay napaparam na parang alapaap.

А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

At ngayo'y nanglulupaypay ang aking kaluluwa sa loob ko; mga kaarawan ng pagkapighati ay humawak sa akin.

Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...

Sa gabi ay nagaantakan ang aking mga buto, at ang mga antak na nagpapahirap sa akin ay hindi nagpapahinga.

З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.

Sa matinding karahasan ng aking sakit ay nagiging katuwa ang aking suot: tumatali sa akin sa palibot na gaya ng leeg ng aking baro.

Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.

Inihahagis niya ako sa banlik, at ako'y naging parang alabok at mga abo.

Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...

Ako'y dumadaing sa iyo, at hindi mo ako sinasagot: ako'y tumatayo, at minamasdan mo ako.

Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...

Ikaw ay naging mabagsik sa akin: sa pamamagitan ng kapangyarihan ng iyong kamay ay hinahabol mo ako.

На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!

Itinataas mo ako sa hangin, pinasasakay mo ako roon; at tinutunaw mo ako sa bagyo.

Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...

Sapagka't talastas ko na iyong dadalhin ako sa kamatayan, at sa bahay na takda sa lahat na may buhay.

Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?

Gayon man ang isa ay di ba naguunat ng kamay sa kaniyang pagkahulog? O sa kaniyang kasakunaan kung kaya sisigaw ng tulong?

Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

Hindi ko ba iniyakan yaong nasa kabagabagan? Hindi ba ang aking kaluluwa ay nakikidamay sa mapagkailangan?

Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...

Pagka ako'y humahanap ng mabuti, ang kasamaan nga ang dumarating: at pagka ako'y naghihintay ng liwanag ay kadiliman ang dumarating.

Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,

Ang aking puso'y nababagabag at walang pahinga; mga araw ng kapighatian ay dumating sa akin.

ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...

Ako'y yumayaong tumatangis na walang araw; ako'y tumatayo sa kapulungan at humihinging tulong.

Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,

Ako'y kapatid ng mga chakal, at mga kasama ng mga avestruz.

моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...

Ang aking balat ay maitim, at natutuklap, at ang aking mga buto ay nagpapaltos.

І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...

Kaya't ang aking alpa ay naging panangis, at ang aking flauta ay naging tinig ng umiiyak.