Job 18

І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:

Därefter tog Bildad från Sua till orda och sade:

Як довго ви будете пастками класти слова? Розміркуйте, а потім собі поговоримо!

 Huru länge skolen I gå på jakt efter ord?  Kommen till förstånd; sedan må vi talas vid.

Чому пораховані ми, як худоба? Чому в ваших очах ми безумні?

 Varför skola vi aktas såsom oskäliga djur,  räknas i edra ögon såsom ett förstockat folk?

О ти, що розшарпуєш душу свою в своїм гніві, чи для тебе земля опустіє, а скеля осунеться з місця свого?

 Du som i din vrede sliter sönder dig själv,  menar du att dör din skull jorden skall bliva öde  och klippan flyttas bort från sin plats?

Таж світильник безбожних погасне, і не буде світитися іскра огню його:

 Nej, den ogudaktiges ljus skall slockna ut,  och lågan av hans eld icke giva något sken.

його світло стемніє в наметі, і згасне на ньому світильник його,

 Ljuset skall förmörkas i hans hydda,  och lampan slockna ut för honom.

стануть тісні кроки сили його, і вдарить його власна рада!...

 Hans väldiga steg skola stäckas,  hans egna rådslag bringa honom på fall.

Бо він кинений в пастку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити:

 Ty han rusar med sina fötter in i nätet,  försåten lura, där han vandrar fram;

пастка схопить за стопу його, зміцниться сітка на ньому,

 snaran griper honom om hälen,  och gillret tager honom fatt;

на нього захований шнур на землі, а пастка на нього на стежці...

 garn till att fånga honom äro lagda på marken  och snärjande band på hans stig.

Страхіття жахають його звідусіль, і женуться за ним по слідах.

 Från alla sidor ängsla honom förskräckelser,  de jaga honom, varhelst han går fram.

Його сила голодною буде, а нещастя при боці його приготовлене.

 Olyckan vill uppsluka honom,  och ofärd står redo, honom till fall.

Його шкіра поїджена буде хворобою, поїсть члени його первороджений смерти.

 Under hans hud frätas hans lemmar bort,  ja, av dödens förstfödde bortfrätas hans lemmar.

Відірвана буде безпека його від намету його, а Ти до царя жахів його приведеш...

 Ur sin hydda, som han förtröstar på, ryckes han bort,  och till förskräckelsernas konung vandrar han hän.

Він перебуває в наметі своєму, який не його, на мешкання його буде кинена сірка.

 I hans hydda får främlingar bo,  och svavel utströs över hans boning.

Здолу посохнуть коріння його, а згори його віття зів'яне.

 Nedantill förtorkas hans rötter,  och ovantill vissnar hans krona bort.

Його пам'ять загине з землі, а на вулиці ймення не буде йому.

 Hans åminnelse förgås ifrån jorden,  hans namn lever icke kvar i världen.

Заженуть його з світла до темряви, і ввесь світ проганяє його.

 Från ljus stötes han ned i mörker  och förjagas ifrån jordens krets.

У нього немає в народі нащадка, ні внука, і немає останку в місцях його мешкання.

 Utan barn och avkomma bliver han i sitt folk,  och ingen i hans boningar skall slippa undan.

На згадку про день його остовпівали останні, за волосся ж хапались давніші...

 Över hans ofärdsdag häpna västerns folk,  och österns män gripas av rysning.

Ось такі то мешкання неправедного, і це місце того, хто Бога не знає!

 Ja, så sker det med den orättfärdiges hem,  så går det dens hus, som ej vill veta av Gud.