Job 13

Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило...

 Ja, alltsammans har mitt öga sett,  mitt öra har hört det och nogsamt givit akt.

Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,

 Vad I veten, det vet också jag;  icke står jag tillbaka för eder.

і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!

 Men till den Allsmäktige vill jag nu tala,  det lyster mig att gå till rätta med Gud.

Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!

 Dock, I ären män som spinna ihop lögn,  allasammans hopsätten I fåfängligt tal.

О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...

 Om I ändå villen alldeles tiga!  Det kunde tillräknas eder som vishet.

Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.

 Hören nu likväl mitt klagomål,  och akten på mina läppars gensagor.

Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?

 Viljen I försvara Gud med orättfärdigt tal  och honom till förmån bruka oärligt tal?

Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?

 Skolen I visa eder partiska för honom  eller göra eder till sakförare för Gud?

Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?

 Icke kan sådant ändas väl,  när han håller räfst med eder?  Eller kunnen I gäckas med honom,  såsom man kan gäckas med en människa?

Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!

 Nej, förvisso skall han straffa eder,  om I visen en hemlig partiskhet.

Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?

 Sannerligen, hans majestät skall då förskräcka eder,  och fruktan för honom skall falla över eder.

Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!

 Edra tänkespråk skola då bliva visdomsord av aska,  edra försvarsverk varda såsom vallar av ler.

Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!

 Tigen nu för min, så skall jag tala,  gånge så över mig vad det vara må.

Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?

 Ja, huru det än går, vill jag fatta mitt kött mellan tänderna  och taga min själ i min hand.

Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!

 Må han dräpa mig, jag hoppas intet annat;  min vandel vill jag ändå hålla fram inför honom.

І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.

 Redan detta skall lända mig till frälsning,  ty ingen gudlös dristar komma inför honom.

Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.

 Hören, hören då mina ord,  och låten min förklaring tränga in i edra öron.

Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!

 Se, här lägger jag saken fram;  jag vet att jag skall befinnas hava rätt.

Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би...

 Eller gives det någon som kan vederlägga mig?  Ja, då vill jag tiga -- och dö.

Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:

 Allenast två ting må du ej göra mot mig,  så behöver jag ej dölja mig inför ditt ansikte:

віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!...

 din hand må du ej låta komma mig när,  och fruktan för dig må icke förskräcka mig.

Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!

 Sedan må du åklaga, och jag vill svara,  eller ock skall jag tala, och du må gendriva mig.

Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!

 Huru är det alltså med mina missgärningar och synder?  Låt mig få veta min överträdelse och synd.

Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?

 Varför döljer du ditt ansikte  och aktar mig såsom din fiende?

Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?

 Vill du skrämma ett löv som drives av vinden,  vill du förfölja ett borttorkat strå?

Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,

 Du skriver ju bedrövelser på min lott  och giver mig till arvedel min ungdoms missgärningar;

і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,

 du sätter mina fötter i stocken,  du vaktar på alla vägar,  för mina fotsulor märker du ut stegen.

і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...

 Och detta mot en som täres bort lik murket trä,  en som liknar en klädnad sönderfrätt av mal!