Job 21

А Йов відповів та й сказав:

Y RESPONDIÓ Job, y dijo:

Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!

Oíd atentamente mi palabra, Y sea esto vuestros consuelos.

Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.

Soportadme, y yo hablaré; Y después que hubiere hablado, escarneced.

Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?

¿Hablo yo á algún hombre? Y ¿por qué no se ha de angustiar mi espíritu?

Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть...

Miradme, y espantaos, Y poned la mano sobre la boca.

І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє...

Aun yo mismo, cuando me acuerdo, me asombro, Y toma temblor mi carne.

Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?

¿Por qué viven los impíos, Y se envejecen, y aun crecen en riquezas?

Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах...

Su simiente con ellos, compuesta delante de ellos; Y sus renuevos delante de sus ojos.

Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.

Sus casas seguras de temor, Ni hay azote de Dios sobre ellos.

Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.

Sus vacas conciben, no abortan; Paren sus vacas, y no malogran su cría.

Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.

Salen sus chiquitos como manada, Y sus hijos andan saltando.

Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.

Al son de tamboril y cítara saltan, Y se huelgan al son del órgano.

Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.

Gastan sus días en bien, Y en un momento descienden á la sepultura.

А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!

Dicen pues á Dios: Apártate de nosotros, Que no queremos el conocimiento de tus caminos.

Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?

¿Quién es el Todopoderoso, para que le sirvamos? ¿Y de qué nos aprovechará que oremos á él?

Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...

He aquí que su bien no está en manos de ellos: El consejo de los impíos lejos esté de mí.

Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!

¡Oh cuántas veces la lámpara de los impíos es apagada, Y viene sobre ellos su quebranto, Y Dios en su ira les reparte dolores!

Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!

Serán como la paja delante del viento, Y como el tamo que arrebata el torbellino.

Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!

Dios guardará para sus hijos su violencia; Y le dará su pago, para que conozca.

Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!

Verán sus ojos su quebranto, Y beberá de la ira del Todopoderoso.

Яке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?

Porque ¿qué deleite tendrá él de su casa después de sí, Siendo cortado el número de sus meses?

Чи буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме?

¿Enseñará alguien á Dios sabiduría, Juzgando él á los que están elevados?

Оцей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний,

Éste morirá en el vigor de su hermosura, todo quieto y pacífico.

діжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий.

Sus colodras están llenas de leche, Y sus huesos serán regados de tuétano.

А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він,

Y estotro morirá en amargura de ánimo, Y no habiendo comido jamás con gusto.

та порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє...

Igualmente yacerán ellos en el polvo, Y gusanos los cubrirán.

Тож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене.

He aquí, yo conozco vuestros pensamientos, Y las imaginaciones que contra mí forjáis.

Бож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних?

Porque decís: ¿Qué es de la casa del príncipe, Y qué de la tienda de las moradas de los impíos?

Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте:

¿No habéis preguntado á los que pasan por los caminos, Por cuyas señas no negaréis,

що буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист!

Que el malo es reservado para el día de la destrucción? Presentados serán en el día de las iras.

Хто йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить?

¿Quién le denunciará en su cara su camino? Y de lo que él hizo, ¿quién le dará el pago?

І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають...

Porque llevado será él á los sepulcros, Y en el montón permanecerá.

Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа...

Los terrones del valle le serán dulces; Y tras de él será llevado todo hombre, Y antes de él han ido innumerables.

І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?...

¿Cómo pues me consoláis en vano, Viniendo á parar vuestras respuestas en falacia?