Proverbs 14

Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його.

Kvinners visdom bygger sitt hus, men dårskap river det ned med sine hender.

Хто ходить в простоті своїй, боїться той Господа, а в кого дороги криві, той погорджує Ним.

Den som vandrer i opriktighet, frykter Herren; men den som går krokveier, forakter ham.

На устах безумця галузка пихи, а губи премудрих їх стережуть.

I dårens munn er et ris for hans overmot, men de vises leber er deres vern.

Де немає биків, там ясла порожні, а щедрість врожаю у силі вола.

Hvor det ingen okser er, der er krybben tom; men rikelig vinning kommer ved oksens kraft.

Свідок правдивий не лже, а свідок брехливий говорить неправду.

Trofast vidne lyver ikke, men den som taler løgn, er et falskt vidne.

Насмішник шукає премудрости, та надаремно, пізнання легке для розумного.

Spotteren søker visdom, men finner den ikke; men for den forstandige er kunnskap lett å vinne.

Ходи здалека від людини безумної, і від того, в кого мудрих уст ти не бачив.

Når du går fra en dåre, har du ikke funnet forstand på hans leber.

Мудрість розумного то розуміння дороги своєї, а глупота дурних то омана.

Den klokes visdom er at han forstår sin vei, men dårers dårskap er at de bedrar sig selv.

Нерозумні сміються з гріха, а між праведними уподобання.

Dårer spottes av sitt eget skyldoffer, men blandt de opriktige råder Guds velbehag.

Серце знає гіркоту своєї душі, і в радість його не втручається інший.

Hjertet kjenner sin egen bitre smerte, og i dets glede blander ingen fremmed sig.

Буде вигублений дім безбожних, а намет безневинних розквітне.

De ugudeliges hus skal ødelegges, men de opriktiges telt skal blomstre.

Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти.

Mangen vei tykkes en mann rett, men enden på det er dødens veier.

Також іноді і від сміху болить серце, і закінчення радости смуток.

Endog under latter har hjertet smerte, og enden på gleden er sorg.

Хто підступного серця, насититься той із доріг своїх, а добра людина із чинів своїх.

Av sin ferd skal den frafalne mettes, og en god mann holder sig borte fra ham.

Вірить безглуздий в кожнісіньке слово, а мудрий зважає на кроки свої.

Den enfoldige tror hvert ord, men den kloke akter på sine skritt.

Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гнівається та сміливий.

Den vise frykter og holder sig fra det onde, men dåren er overmodig og trygg.

Скорий на гнів учиняє глупоту, а людина лукава зненавиджена.

Den bråsinte gjør dårskap, og en svikefull mann blir hatet.

Нерозумні глупоту вспадковують, а мудрі знанням коронуються.

De enfoldige har fått dårskap i arv, men de kloke krones med kunnskap.

Поклоняться злі перед добрими, а безбожники при брамах праведного.

De onde må bøie sig for de gode, og de ugudelige ved den rettferdiges porter.

Убогий зненавиджений навіть ближнім своїм, а в багатого друзі численні.

Endog av sin venn blir den fattige hatet; men de som elsker en rik, er mange.

Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласкавий до вбогих блаженний.

Den som forakter sin næste, synder; men salig er den som ynkes over arminger.

Чи ж не блудять, хто оре лихе? А милість та правда для тих, хто оре добро.

Skal ikke de fare vill som tenker ut det som ondt er? Men miskunnhet og trofasthet times dem som optenker godt.

Кожна праця приносить достаток, але праця уст в недостаток веде.

Ethvert møiefullt arbeid gir vinning, men tomt snakk fører bare til tap.

Корона премудрих їхня мудрість, а вінець нерозумних глупота.

De vises rikdom er deres krone, men dårenes dårskap er og blir dårskap.

Свідок правдивий визволює душі, а свідок обманливий брехні торочить.

Et sanndru vidne frelser liv, men den som taler løgn, er full av svik.

У Господньому страхові сильна надія, і Він пристановище дітям Своїм.

Den som frykter Herren, har et sterkt vern, og for hans barn skal Herren være en tilflukt.

Страх Господній криниця життя, щоб віддалятися від пасток смерти.

Å frykte Herren er en livsens kilde, så en slipper fra dødens snarer.

У численності люду величність царя, а в браку народу погибіль володаря.

Meget folk er kongens ære, men mangel på folk er fyrstens fall.

Терпеливий у гніві багаторозумний, а гнівливий вчиняє глупоту.

Den langmodige har stor forstand, men den bråsinte viser stor dårskap.

Лагідне серце життя то для тіла, а заздрість гнилизна костей.

Et saktmodig hjerte er legemets liv, men hissighet er råttenhet i benene.

Хто тисне нужденного, той ображає свого Творця, а хто милостивий до вбогого, той поважає Його.

Den som trykker en arming, håner hans skaper, men den som har medynk med den fattige, ærer skaperen.

Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.

Når ulykken rammer den ugudelige, kastes han over ende; men den rettferdige er frimodig i døden.

Мудрість має спочинок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те виявиться.

I den forstandiges hjerte holder visdommen sig stille, men i dårers indre gir den sig til kjenne.

Праведність люд підіймає, а беззаконня то сором народів.

Rettferdighet ophøier et folk, men synden er folkenes vanære.

Ласка царева рабові розумному, гнів же його проти того, хто соромить його.

En klok tjener vinner kongens yndest, men over en dårlig tjener kommer hans vrede.