Job 19

А Йов відповів та й сказав:

Da tok Job til orde og sa:

Аж доки смутити ви будете душу мою, та душити словами мене?

Hvor lenge vil I bedrøve min sjel og knuse mig med ord?

Десять раз це мене ви соромите, гнобити мене не стидаєтесь!...

Det er nu tiende gang I håner mig og ikke skammer eder ved å krenke mig.

Якщо справді зблудив я, то мій гріх при мені позостане.

Har jeg virkelig faret vill, da blir min villfarelse min egen sak.

Чи ви величаєтесь справді над мною, і виказуєте мою ганьбу на мене?

Vil I virkelig ophøie eder over mig og vise mig at min vanære har rammet mig med rette?

Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною!

Så vit da at Gud har gjort mig urett og satt sitt garn omkring mig!

Ось ґвалт! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та немає суду!...

Se, jeg roper: Vold! - men jeg får intet svar; jeg skriker om hjelp, men det er ingen rett å få.

Він дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву!

Min vei har han stengt, så jeg ikke kommer frem, og over mine stier legger han mørke.

Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови!

Min ære har han avklædd mig og tatt bort kronen fra mitt hode.

Звідусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він...

Han bryter mig ned på alle kanter, så jeg går til grunne, og han rykker op mitt håp som et tre.

І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів:

Han lar sin vrede brenne mot mig og akter mig som sin fiende.

полки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого...

Hans hærflokker kommer alle sammen og rydder sig vei mot mig, og de leirer sig rundt om mitt telt.

Віддалив Він від мене братів моїх, а знайомі мої почужіли для мене,

Mine brødre har han drevet langt bort fra mig, og mine kjenninger er blitt aldeles fremmede for mig.

мої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої...

Mine nærmeste holder sig borte, og mine kjente har glemt mig.

Мешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах...

Mine husfolk og mine tjenestepiker akter mig for en fremmed; jeg er en utlending i deres øine.

Я кличу свойого раба і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його...

Kaller jeg på min tjener, så svarer han ikke; med egen munn må jeg bønnfalle ham.

Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби...

Min ånde er motbydelig for min hustru, og min vonde lukt for min mors sønner.

Навіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене...

Endog barn forakter mig; vil jeg reise mig, så taler de mot mig.

Мої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене...

Alle mine nærmeste venner avskyr mig, og de jeg elsket, har vendt sig mot mig.

До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя...

Mine ben trenger ut gjennem min hud og mitt kjøtt, og bare tannhinnen er ennu urørt på mig.

Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!...

Forbarm eder, forbarm eder over mig, I mine venner! For Guds hånd har rørt ved mig.

Чого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом?

Hvorfor forfølger I mig likesom Gud og blir ikke mette av mitt kjøtt?

О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані,

Men gid mine ord måtte bli opskrevet! Gid de måtte bli optegnet i en bok,

коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані!

ja, med jerngriffel og bly for evig bli hugget inn i sten!

Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху

Men jeg - jeg vet min gjenløser lever, og som den siste skal han stå frem på støvet.

цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,

Og efterat denne min hud er blitt ødelagt, skal jeg ut fra mitt kjød skue Gud,

сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!...

han som jeg skal skue, mig til gode, han som mine øine skal se og ikke nogen fremmed - mine nyrer tæres bort i mitt liv.

Коли скажете ви: Нащо будемо гнати його, коли корень справи знаходиться в ньому!

Når I sier: Hvor vi skal forfølge ham! - I har jo funnet skylden hos mig -

то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!...

så frykt for sverdet! For vrede er en synd som er hjemfalt til sverd. Dette sier jeg forat I skal tenke på at det kommer en dom.