Job 18

І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:

Da tok Bildad fra Suah til orde og sa:

Як довго ви будете пастками класти слова? Розміркуйте, а потім собі поговоримо!

Når vil I dog engang sette en grense for eders ord? Bli først forstandige, så kan vi tale sammen.

Чому пораховані ми, як худоба? Чому в ваших очах ми безумні?

Hvorfor er vi aktet som fe? Hvorfor er vi urene i eders øine?

О ти, що розшарпуєш душу свою в своїм гніві, чи для тебе земля опустіє, а скеля осунеться з місця свого?

Å du som sønderriver dig selv din vrede! Mon jorden for din skyld skal lates øde, og en klippe rokkes fra sitt sted?

Таж світильник безбожних погасне, і не буде світитися іскра огню його:

Like fullt skal den ugudeliges lys utslukkes, og hans ilds lue skal ikke skinne.

його світло стемніє в наметі, і згасне на ньому світильник його,

Lyset skal formørkes i hans telt og hans lampe utslukkes over ham.

стануть тісні кроки сили його, і вдарить його власна рада!...

Hans kraftige skritt skal bli innsnevret, og hans eget råd styrte ham;

Бо він кинений в пастку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити:

for han kommer inn i et garn med sine føtter, og han vandrer på et nett.

пастка схопить за стопу його, зміцниться сітка на ньому,

En snare griper om hans hæl, et rep tar fatt i ham.

на нього захований шнур на землі, а пастка на нього на стежці...

Skjult i jorden er det garn han fanges i, og fellen ligger på hans vei.

Страхіття жахають його звідусіль, і женуться за ним по слідах.

Redsler forferder ham rundt om og jager ham hvor han setter sin fot.

Його сила голодною буде, а нещастя при боці його приготовлене.

Av sult blir hans kraft fortært, og ulykke står ferdig ved hans side.

Його шкіра поїджена буде хворобою, поїсть члени його первороджений смерти.

Hans hud fortæres stykke for stykke, dødens førstefødte fortærer hans lemmer.

Відірвана буде безпека його від намету його, а Ти до царя жахів його приведеш...

Han rives bort fra sitt telt, som han setter sin lit til, og du lar ham dra avsted til redslenes konge.

Він перебуває в наметі своєму, який не його, на мешкання його буде кинена сірка.

Folk som ikke hører ham til, bor i hans telt; det strøes svovel over hans bosted.

Здолу посохнуть коріння його, а згори його віття зів'яне.

Nedentil tørkes hans røtter bort, og oventil visner hans grener.

Його пам'ять загине з землі, а на вулиці ймення не буде йому.

Hans minne er blitt borte i landet, og hans navn nevnes ikke mere ute på marken.

Заженуть його з світла до темряви, і ввесь світ проганяє його.

Han støtes fra lys ut i mørke, han jages bort fra jorderike.

У нього немає в народі нащадка, ні внука, і немає останку в місцях його мешкання.

Han har ikke barn og ikke efterkommere blandt sitt folk, og det finnes ingen i hans boliger som har sloppet unda.

На згадку про день його остовпівали останні, за волосся ж хапались давніші...

Over hans dag forferdes de som bor i Vesten, og de som bor i Østen, gripes av redsel.

Ось такі то мешкання неправедного, і це місце того, хто Бога не знає!

Just således går det med den urettferdiges boliger, og således med hjemmet til den som ikke kjenner Gud.