Job 13

Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило...

Se, alt sammen har mitt øie sett, mitt øre hørt og merket sig.

Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,

Det I vet, vet også jeg; jeg står ikke tilbake for eder.

і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!

Men jeg vil tale til den Allmektige, og jeg har lyst til å rettferdiggjøre mig for Gud.

Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!

Men I spinner løgn sammen, I er alle dårlige læger.

О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...

Gid I vilde tie stille! Det skulde bli regnet eder til visdom.

Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.

Hør nu på min tilrettevisning og merk på refselsene fra mine leber!

Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?

Vil I tale urett til forsvar for Gud, og vil I til hans forsvar tale svik?

Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?

Vil I ta hans parti, eller vil I være sakførere for Gud?

Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?

Vil det gå eder godt når han ransaker eder, eller vil I narre ham, som en narrer et menneske?

Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!

Han vil tukte eder, om I i lønndom tar parti for ham.

Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?

Vil ikke hans høihet forferde eder, og redselen for ham falle over eder?

Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!

Eders tankesprog er askesprog; eders skanser blir til skanser av ler.

Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!

Ti, la mig være, så jeg kan tale, så får det komme over mig hvad det vil!

Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?

Hvorfor skulde jeg bære mitt kjøtt mellem mine tenner? Jeg vil legge mitt liv i min hånd.

Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!

Se, han vil drepe mig - jeg venter på ham; jeg vil bare rettferdiggjøre mine veier for hans åsyn.

І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.

Også det skal bli mig til frelse; for ingen gudløs kommer for hans åsyn.

Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.

Hør da nøie på mitt ord og la min forklaring trenge inn i eders ører!

Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!

Se, jeg har saken i orden; jeg vet jeg skal få rett.

Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би...

Hvem er den som vil gå i rette med mig? Ja, da vil jeg tie og opgi ånden.

Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:

Bare to ting må du ikke gjøre mot mig, da skal jeg ikke skjule mig for ditt åsyn:

віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!...

Ta din hånd bort fra mig, og la ikke dine redsler forferde mig!

Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!

Så kall da, og jeg skal svare; eller la mig tale, og svar du mig!

Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!

Hvor mange misgjerninger og synder har jeg? La mig få vite min brøde og min synd!

Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?

Hvorfor skjuler du ditt åsyn og holder mig for din fiende?

Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?

Vil du skremme et bortblåst blad og forfølge det tørre strå? -

Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,

siden du idømmer mig så hårde lidelser og lar mig arve min ungdoms misgjerninger

і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,

og setter mine føtter i stokken og vokter på alle mine veier og drar en ring om mine fotsåler,

і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...

og dette gjør du mot en som tæres bort som makk-ett tre, som et klædebon møllet har ett.