Job 30

А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...

Fa ankehitriny kosa dia mihomehy ahy na dia izay tokon-jandriko aza, dia zanak'ireo izay nolaviko tsy ho isan'ny amboa miandry ny ondriko akory aza.

Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!

Eny, mampaninona ahy ny herin'ny tànan'ireo. Izay efa very fahatanjahana?

Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

Manjenjena noho ny tsi-fisian-kanina sy ny mosary izy; Homankomana foana any an-tany karankaina izy, dia eo an-katoky ny loza sy ny fandringanana.

рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...

Mitsongo anambodihena eo amin'ny kirihitrala izy, ary ny fakan'ny anjavidy no fihinany.

Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,

Roahina tsy ho eo amin'ny olona izy sady akoraina toy ny mpangalatra.

так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,

Any an-dohasaha mahatsiravina no tsy maintsy itoerany, dia ao an-dava-tany sy an-dava-bato.

ревіли вони між кущами, збирались під терням,

Minananana eny amin'ny kirihitrala izy ary mitangorona eo ambanin'ny amiana.

сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!

Zanaky ny adala izy sady zanaky ny tsy manan-kaja, ka roahina tsy ho eo amin'ny tany.

А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...

Ary ankehitriny efa ataony an-kira aho. Eny, efa ambentinteniny aho.

Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,

Ataony toy ny zava-betaveta aho ka halaviriny, ary tsy menatra handrora ny tavako izy.

бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...

Fa noketrahin'Andriamanitra ny kofehiko, ka nampietreny aho; Ka dia mba nesorin'iretsy kosa teo anatrehako ny lamboridiny.

По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...

Misy androvolahy mitsangana eo ankavanako; Manosika ny tongotro hiala izy ary manandratra tovon-tany hampidirany loza amiko.

Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,

Mandrava ny lalako sy manararaotra ny andravana ahy izy, nefa ny tenany tsy manan-kamonjy,

немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...

Toy ny fiditra eo amin'ny banga lehibe no fihaviny, ka avy ao amin'ny voarava no imaonany.

Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...

Voatodika hamely ahy ny fampitahorana: Manenjika ny voninahitro tahaka ny rivotra izy, ka levona tahaka ny rahona ny famonjena ahy

А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

Ary ankehitriny, raraka ato anatiko ny fanahiko. Fenjàn'ny andro fahoriana aho.

Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...

Ny alina mampahalò ny taolako ho afaka amiko, ary tsy mitsahatra ireo manotahota ahy ireo.

З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.

Noho ny haben'ny hery dia tonga tsy antonona ny akanjoko, manenda ahy tahaka ny vozon-dobaka izany.

Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.

Eny, nanary ahy teo amin'ny fotaka Izy, ka efa tahaka ny vovoka sy ny lavenona aho

Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...

Mitaraina aminao aho, nefa tsy mihaino ahy Hianao; Mijoro eo aho, nefa ierenao foana.

Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...

Efa manjary lozabe amiko Hianao; Ny herin'ny tananao no andrafianao ahy.

На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!

Aingainao ho eny amin'ny rivotra aho ka alefanao handeha, ary levoninao amin'ny tafio-drivotra mifofofofo ho tsinontsinona aho.

Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...

Fa fantatro fa hampodinao any amin'ny fahafatesana aho, dia any amin'ny trano fivorian'ny olombelona rehetra.

Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?

Kanefa tsy manainga ny tànany va ny olona, raha ianjeran'ny rava? Ary tsy mitaraina va izy, raha tratry ny loza?

Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

Tsy nitomany ny ory va aho? Tsy nangorakoraka ny malahelo va ny fanahiko?

Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...

Fa niandry ny soa aho, kanjo tonga ny ratsy; Ary nanantena ny mazava aho, kanjo avy ny maizina.

Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,

Nandevilevy ny tsinaiko ka tsy nanam-pitsaharana; Nitsena ahy ny andro fahoriana.

ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...

Mitsaitsaika mitafy lamba fisaonana aho sady tsy mahita masoandro; Mitsangana aho ka mitaraina eo ampivorian'ny olona.

Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,

Rahalahin'ny amboadia aho Ary naman'ny ostritsa.

моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...

Efa mainty ny hoditro sady miendakendaka, ary efa karankaina noho ny hafanana ny taolako.

І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...

Nanjary fisaonana ny lokangako. Ary feon'ny mitomany ny sodiko.