Job 29

І Йов далі вів мову свою та й сказав:

Moreover Job continued his parable, and said,

О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

Oh that I were as in months past, as in the days when God preserved me;

коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

When his candle shined upon my head, and when by his light I walked through darkness;

як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

As I was in the days of my youth, when the secret of God was upon my tabernacle;

коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

When the Almighty was yet with me, when my children were about me;

коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

When I washed my steps with butter, and the rock poured me out rivers of oil;

Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

When I went out to the gate through the city, when I prepared my seat in the street!

як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

The young men saw me, and hid themselves: and the aged arose, and stood up.

зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

The princes refrained talking, and laid their hand on their mouth.

ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

The nobles held their peace, and their tongue cleaved to the roof of their mouth.

Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

When the ear heard me, then it blessed me; and when the eye saw me, it gave witness to me:

бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

Because I delivered the poor that cried, and the fatherless, and him that had none to help him.

Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

The blessing of him that was ready to perish came upon me: and I caused the widow's heart to sing for joy.

Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

I put on righteousness, and it clothed me: my judgment was as a robe and a diadem.

Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

I was eyes to the blind, and feet was I to the lame.

Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

I was a father to the poor: and the cause which I knew not I searched out.

Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

And I brake the jaws of the wicked, and plucked the spoil out of his teeth.

І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

Then I said, I shall die in my nest, and I shall multiply my days as the sand.

для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

My root was spread out by the waters, and the dew lay all night upon my branch.

Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

My glory was fresh in me, and my bow was renewed in my hand.

Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

Unto me men gave ear, and waited, and kept silence at my counsel.

По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

After my words they spake not again; and my speech dropped upon them.

І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

And they waited for me as for the rain; and they opened their mouth wide as for the latter rain.

Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

If I laughed on them, they believed it not; and the light of my countenance they cast not down.

Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!

I chose out their way, and sat chief, and dwelt as a king in the army, as one that comforteth the mourners.