Job 19

А Йов відповів та й сказав:

Allora Giobbe rispose e disse:

Аж доки смутити ви будете душу мою, та душити словами мене?

"Fino a quando affliggerete l’anima mia e mi tormenterete coi vostri discorsi?

Десять раз це мене ви соромите, гнобити мене не стидаєтесь!...

Son già dieci volte che m’insultate, e non vi vergognate di malmenarmi.

Якщо справді зблудив я, то мій гріх при мені позостане.

Dato pure ch’io abbia errato, il mio errore concerne me solo.

Чи ви величаєтесь справді над мною, і виказуєте мою ганьбу на мене?

Ma se proprio volete insuperbire contro di me e rimproverarmi la vergogna in cui mi trovo,

Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною!

allora sappiatelo: chi m’ha fatto torto e m’ha avvolto nelle sue reti è Dio.

Ось ґвалт! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та немає суду!...

Ecco, io grido: "Violenza!" e nessuno risponde; imploro aiuto, ma non c’è giustizia!

Він дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву!

Dio m’ha sbarrato la via e non posso passare, ha coperto di tenebre il mio cammino.

Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови!

M’ha spogliato della mia gloria, m’ha tolto dal capo la corona.

Звідусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він...

M’ha demolito a brano a brano, e io me ne vo! ha sradicata come un albero la mia speranza.

І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів:

Ha acceso l’ira sua contro di me, e m’ha considerato come suo nemico.

полки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого...

Le sue schiere son venute tutte insieme, si sono spianata la via fino a me, han posto il campo intorno alla mia tenda.

Віддалив Він від мене братів моїх, а знайомі мої почужіли для мене,

Egli ha allontanato da me i miei fratelli, i miei conoscenti si son del tutto alienati da me.

мої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої...

M’hanno abbandonato i miei parenti, gl’intimi miei m’hanno dimenticato.

Мешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах...

I miei domestici e le mie serve mi trattan da straniero; agli occhi loro io sono un estraneo.

Я кличу свойого раба і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його...

Chiamo il mio servo, e non risponde, devo supplicarlo con la mia bocca.

Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби...

Il mio fiato ripugna alla mia moglie, faccio pietà a chi nacque dal seno di mia madre.

Навіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене...

Perfino i bimbi mi sprezzano; se cerco d’alzarmi mi scherniscono.

Мої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене...

Tutti gli amici più stretti m’hanno in orrore, e quelli che amavo mi si son vòlti contro.

До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя...

Le mie ossa stanno attaccate alla mia pelle, alla mia carne, non m’è rimasto che la pelle de’ denti.

Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!...

Pietà, pietà di me, voi, miei amici! ché la man di Dio m’ha colpito.

Чого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом?

Perché perseguitarmi come fa Dio? Perché non siete mai sazi della mia carne?

О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані,

Oh se le mie parole fossero scritte! se fossero consegnate in un libro!

коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані!

se con lo scalpello di ferro e col piombo fossero incise nella roccia per sempre!…

Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху

Ma io so che il mio Vindice vive, e che alla fine si leverà sulla polvere.

цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,

E quando, dopo la mia pelle, sarà distrutto questo corpo, senza la mia carne, vedrò Iddio.

сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!...

Io lo vedrò a me favorevole; lo contempleranno gli occhi miei, non quelli d’un altro… il cuore, dalla brama, mi si strugge in seno!

Коли скажете ви: Нащо будемо гнати його, коли корень справи знаходиться в ньому!

Se voi dite: Come lo perseguiteremo, come troveremo in lui la causa prima dei suoi mali?

то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!...

Temete per voi stessi la spada, ché furiosi sono i castighi della spada affinché sappiate che v’è una giustizia".