Job 13

Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило...

Ímé, mindezeket látta az én szemem, hallotta az én fülem és megértette.

Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,

A mint ti tudjátok, úgy tudom én is, és nem vagyok alábbvaló nálatok.

і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!

Azonban én a Mindenhatóval akarok szólani; Isten előtt kivánom védeni ügyemet.

Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!

Mert ti hazugságnak mesterei vagytok, és mindnyájan haszontalan orvosok.

О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...

Vajha legalább mélyen hallgatnátok, az még bölcseségtekre lenne.

Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.

Halljátok meg, kérlek, az én feddőzésemet, és figyeljetek az én számnak pörlekedéseire.

Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?

Az Isten kedvéért szóltok-é hamisságot, és ő érette szóltok-é csalárdságot?

Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?

Az ő személyére néztek-é, ha Isten mellett tusakodtok?

Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?

Jó lesz-é az, ha egészen kiismer benneteket, avagy megcsalhatjátok-é őt, a mint megcsalható az ember?

Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!

Keményen megbüntet, ha titkon vagytok is személyválogatók.

Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?

Az ő fensége nem rettent-é meg titeket, a tőle való félelem nem száll-é rátok?

Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!

A ti emlékezéseitek hamuba írott példabeszédek, a ti menedékváraitok sárvárak.

Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!

Hallgassatok, ne bántsatok: hadd szóljak én, akármi essék is rajtam.

Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?

Miért szaggatnám fogaimmal testemet, és miért szorítanám markomba lelkemet?

Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!

Ímé, megöl engem! Nem reménylem; hiszen csak utaimat akarom védeni előtte!

І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.

Sőt az lesz nékem segítségül, hogy képmutató nem juthat elébe.

Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.

Hallgassátok meg figyelmetesen az én beszédemet, vegyétek füleitekbe az én mondásomat.

Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!

Ímé, előterjesztem ügyemet, tudom, hogy nékem lesz igazam.

Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би...

Ki az, a ki perelhetne velem? Ha most hallgatnom kellene, úgy kimulnék.

Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:

Csak kettőt ne cselekedj velem, szined elől akkor nem rejtőzöm el.

віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!...

Vedd le rólam kezedet, és a te rettentésed ne rettentsen engem.

Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!

Azután szólíts és én felelek, avagy én szólok hozzád és te válaszolj.

Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!

Mennyi bűnöm és vétkem van nékem? Gonoszságomat és vétkemet add tudtomra!

Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?

Mért rejted el arczodat, és tartasz engemet ellenségedül?

Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?

A letépett falevelet rettegteted-é, és a száraz pozdorját üldözöd-é?

Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,

Hogy ily *sok* keserűséget szabtál reám, és az én ifjúságomnak vétkét örökölteted velem?!

і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,

Hogy békóba teszed lábaimat, vigyázol minden én utamra, és vizsgálod lábomnak nyomait?

і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...

Az pedig elsenyved, mint a redves fa, mint ruha, a melyet moly emészt.