Job 14

Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями:

Az asszonytól született ember rövid életű és háborúságokkal bővelkedő.

вона виходить, як квітка й зів'яне, і втікає, мов тінь, і не зостається...

Mint a virág, kinyílik és elhervad, és eltünik, mint az árnyék és nem állandó.

І на такого Ти очі Свої відкриваєш, і водиш на суд із Собою його!

Még az ilyen ellen is felnyitod-é szemeidet, tennen magaddal törvénybe állítasz-é engem?

Хто чистого вивести може з нечистого? Ані один!

Ki adhat tisztát a tisztátalanból? Senki.

Якщо визначені його дні, число його місяців в Тебе, якщо Ти призначив для нього мету, що її не перейде,

Nincsenek-é meghatározva napjai? Az ő hónapjainak számát te tudod; határt vetettél néki, a melyet nem hághat át.

відвернися від нього і він заспокоїться, і буде він тішитися своїм днем, як той наймит...

Fordulj el azért tőle, hogy nyugodalma legyen, hogy legyen napjában annyi öröme, mint egy béresnek.

Бо дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;

Mert a fának van reménysége; ha levágják, ismét kihajt, és az ő hajtásai el nem fogynak.

якщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень,

Még ha megaggodik is a földben a gyökere, és ha elhal is a porban törzsöke:

то від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!

A víznek illatától kifakad, ágakat hajt, mint a csemete.

А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?...

De ha a férfi meghal és elterül; ha az ember kimúlik, hol van ő?

Як вода витікає із озера, а річка спадає та сохне,

Mint a víz kiapad a tóból, a patak elapad, kiszárad:

так і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого...

Úgy fekszik le az ember és nem kél fel; az egek elmúlásáig sem ébrednek, nem költetnek föl az ő álmukból.

О, якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав!

Vajha engem a holtak országában tartanál; rejtegetnél engemet addig, a míg elmúlik a te haragod; határt vetnél nékem, azután megemlékeznél rólam!

Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене!

Ha meghal az ember, vajjon feltámad-é? *Akkor* az én hadakozásom minden idejében reménylenék, míglen elkövetkeznék az én elváltozásom.

Кликав би Ти, то я відповів би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

Szólítanál és én felelnék néked, kivánkoznál a te kezednek alkotása után.

бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха не стеріг би,

De most számlálgatod az én lépéseimet, és nem nézed el az én vétkeimet!

провина моя була б запечатана в вузлику, і Ти закрив би моє беззаконня...

Gonoszságom egy csomóba van lepecsételve, és hozzáadod bűneimhez.

Але гора справді впаде, а скеля зсувається з місця свого,

Még a hegy is szétomlik, ha eldől; a szikla is elmozdul helyéről;

каміння стирає вода, її злива сполощує порох землі, так надію того Ти губиш...

A köveket lekoptatja a víz, a földet elsodorja annak árja: az ember reménységét is úgy teszed semmivé.

Ти силою схопиш назавжди його, і відходить, Ти міняєш обличчя його й відсилаєш його...

Hatalmaskodol rajta szüntelen és ő elmegy; megváltoztatván az arczát, úgy bocsátod el őt.

Чи сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає...

Ha tisztesség éri is fiait, nem tudja; ha megszégyenülnek, nem törődik velök.

Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа тоді тужить..

Csak őmagáért fáj még a teste, és a lelke is őmagáért kesereg.