Psalms 104

Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!

Kiitä Herraa, sieluni! Herra, minun Jumalani, sinä olet sangen suuresti kunnioitettu, suurella kunnialla ja kaunistuksella olet sinä puetettu.

Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.

Sinä puetat itses valkeudella niinkuin vaatteella: sinä levität taivaat niinkuin peitteen.

Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових!

Sinä peität sen päällyksen vedellä: sinä menet pilvissä niinkuin ratasten päällä, ja käyt tuulen siipein päällä.

Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг.

Sinä teet enkelis hengeksi ja palvelias liekitseväiseksi tuleksi.

Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась,

Sinä joka maan perustit perustuksensa päälle, ettei sen pidä liikkuman ijankaikkisesti.

безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами,

Syvyydellä sinä sen peität niinkuin vaatteella, ja vedet seisovat vuorilla.

від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона,

Mutta sinun nuhtelemisestas he pakenevat: sinun jylinästäs he menevät pois.

виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.

Vuoret astuvat ylös, ja laaksot astuvat alas siallensa, johon heidät perustanut olet.

Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.

Määrän sinä panit, jota ei he käy ylitse, eikä palaja maata peittämään.

Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами,

Sinä annat lähteet laaksoissa kuohua, niin että ne vuorten välitse vuotavat;

напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою.

Että kaikki eläimet metsässä joisivat, ja että pedot janonsa sammuttaisivat.

Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок.

Heidän tykönänsä istuvat taivaan linnut, ja visertävät oksilla.

Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься.

Sinä liotat vuoret ylhäältä: sinä täytät maan hedelmällä, jonka sinä saatat.

Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі,

Sinä kasvatat ruohon karjalle, ja jyvät ihmisten tarpeeksi, tuottaakses leipää maasta.

і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє.

Ja että viina ihmisen sydämen ilahuttaa, ja hänen kasvonsa kaunistuu öljystä: ja leipä vahvistaa ihmisen sydämen.

Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив,

Että Herran puut nesteestä täynnä olisivat: Libanonin sedripuut, jotka hän on istuttanut;

що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його.

Siellä linnut pesiä tekevät, ja haikarat hongissa asuvat.

Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам.

Korkiat vuoret ovat metsävuohten turva, ja kivirauniot kaninein.

і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід.

Sinä teet kuun aikoja jakamaan, ja aurinko tietää laskemisensa.

Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна,

Sinä teet pimeyden ja yö tulee: silloin kaikki metsän eläimet tulevat ulos.

ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи.

Nuoret jalopeurat saaliin perään kiljuvat, ja elatustansa Jumalalta etsivät.

Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх.

Mutta kuin aurinko koittaa, niin he kokoontuvat, ja luolissansa makaavat.

Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора.

Niin menee myös ihminen työhönsä, ja askareillensa ehtoosen asti.

Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!

Herra, kuinka suuret ja monet ovat sinun käsialas? Sinä olet kaikki taitavasti säätänyt, ja maa on täynnä sinun tavaraas.

Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика!

Tämä meri, joka niin suuri ja lavia on, siinä epälukuiset liikuvat, sekä pienet että suuret eläimet;

Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі.

Siellä haahdet kuljeskelevat: siinä valaskalat ovat, jotkas tehnyt olet, leikitsemään hänessä.

Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.

Kaikki odottavat sinua, ettäs heille antaisit ruan ajallansa.

Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються.

Koskas heille annat, niin he kokoovat: koskas kätes avaat, niin he hyvyydellä ravitaan.

Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.

Jos sinä kasvos peität, niin he hämmästyvät: koska sinä otat heidän henkensä pois, niin he hukkuvat, ja tomuksi tulevat jälleen.

Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.

Sinä lähetät ulos henkes, niin he luoduksi tulevat, ja sinä uudistat maan muodon.

Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь!

Herran kunnia pysyy ijankaikkisesti: Herra iloitsee töissänsä.

Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони!

Hän katsahtaa maan päälle, niin se vapisee: hän rupee vuoriin, niin ne suitsevat.

Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу!

Minä veisaan Herralle minun elinaikanani, ja kiitän minun Jumalaani niinkauvan kuin minä olen.

Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти!

Minun puheeni kelpaa hänelle, ja minä iloitsen Herrassa.

Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!

Syntiset maalta lopetetaan, ja jumalattomat ei pidä silleen oleman: kiitä Herraa, sieluni, Halleluja!