Job 13

Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило...

Katso, kaikkia näitä ovat silmäni nähneet, ja korvani kuulleet, ja on ne ymmärtänyt.

Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,

Jota te tiedätte, sitä minäkin tiedän, enkä ole halvempi teitä.

і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!

Minä puhun siis Kaikkivaltiaan tykö, ja mielin kamppailla Jumalan kanssa.

Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!

Sillä te olette valheen saarnaajat, ja kaikki kelvottomat lääkärit.

О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...

Jospa te voisitte juuri ääneti olla, niin te olisitte taitavat.

Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.

Kuulkaat siis minun kamppaustani, ja ottakaat vaari asiasta, kuin minä puhun.

Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?

Tahdotteko te Jumalan puolesta vastata vääryydellä? ja hänen puolestansa puhua petosta?

Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?

Tahdotteko te katsoa hänen mieltänsä? Tahdotteko te riidellä Jumalan puolesta?

Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?

Pitääkö se teille menestymän, koska hän teitä etsii? luuletteko te hänen pettävänne, niinkuin joku pettää ihmisen?

Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!

Hän kovin nuhtelee teitä, jos te salaisesti mieliä katsotte.

Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?

Eikö hänen korkeutensa teitä peljätä? ja hänen pelkonsa lankee teidän päällenne?

Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!

Teidän muistonne vedetään tuhan verraksi, ja teidän selkänne pitää oleman niinkuin saviroukkio.

Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!

Olkaat ääneti minun edessäni, minä puhun, tapahtukoon minulle mitä hyvänsä.

Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?

Miksi minun pitää pureman lihaani hampaillani, ja asettaman sieluni minun käsiini?

Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!

Katso, vaikka hän minun tappais, enkö minä vielä sittenkin toivoisi? kuitenkin minä nuhtelen teitäni hänen edessänsä.

І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.

Hän on kuitenkin minun autuuteni; sillä ei yksikään ulkokullattu tule hänen eteensä.

Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.

Kuulkaat juuri visusti minun puhettani, ja minun selitystäni teidän korvainne edessä.

Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!

Katso, jo minä olen tuomion sanonut: Minä tiedän, että minä olen hurskas.

Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би...

Kuka tahtoo käydä oikeudelle minun kanssani? Mutta minun täytyy nyt ääneti olla, ja loppua.

Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:

Ainoastaan älä tee minulle kahta, niin en minä kätke itsiäni sinun edestäs.

віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!...

Anna kätes olla kaukana minusta, ja sinun kauhistukses älköön minua peljättäkö.

Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!

Kutsu minua, ja minä vastaan: eli minä puhun, ja vastaa sinä minua.

Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!

Kuinka usiat ovat minun vääryyteni ja pahat tekoni? anna minun saada tietää minun syntini ja rikokseni.

Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?

Miksi sinä peität kasvos, ja pidät minua vihollisena?

Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?

Tahdotkos niin kova olla lentävää lehteä vastaan, ja vainota kuivaa oljen kortta?

Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,

Sillä sinä kirjoitat minulle murhetta, ja annat minun periä nuoruuteni syntejä.

і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,

Sinä olet pannut minun jalkani jalkapuuhun, ja otat kaikista minun poluistani vaarin, ja katsot kaikkia minun askeleitani;

і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...

Joka kuitenkin hukun niinkuin mädännyt raato, ja niinkuin koilta syöty vaate.