Proverbs 5

5:1

Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму,

Mærk dig, min Søn, min Visdom, bøj til min Indsigt dit Øre,

5:2

щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть!

at Kløgt må våge øver dig, Læbernes kundskab vare på dig.

5:3

Бо крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші,

Thi af Honning drypper den fremmedes Læber, glattere end Olie er hendes Gane;

5:4

та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний,

men til sidst er hun besk som Malurt, hvas som tveægget Sværd;

5:5

її ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її!

hendes Fødder styrer nedad mod Døden, til Dødsriget stunder hendes Fjed;

5:6

Вона путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона.

hun følger ej Livets Vej, hendes Spor er bugtet, hun ved det ikke.

5:7

Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст:

Hør mig da nu, min Søn, vig ikke fra min Munds Ord!

5:8

віддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому,

Lad din Vej være langt fra hende, kom ej hendes Husdør nær,

5:9

щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого,

at du ikke må give andre din Ære, en grusom Mand dine År.

5:10

щоб чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!...

at ikke dit Gods skal mætte fremmede, din Vinding ende i Andenmands Hus,

5:11

І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили,

så du gribes af Anger til sidst, når dit Kød og Huld svinder hen,

5:12

і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало!

og du siger: "Ak, at jeg hadede Tugt, at mit Hjerte lod hånt om Revselse,

5:13

І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників...

så jeg ikke lød mine Læreres Røst, ej bøjed mit Øre til dem, som lærte mig!

5:14

Трохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!...

Nær var jeg kommet i alskens Ulykke midt i Forsamling og Menighed!"

5:15

Пий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя:

Drik Vand af din egen Cisterne og rindende Vand af din Brønd;

5:16

чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води?

lad ej dine Kilder flyde på Gaden, ej dine Bække på Torvene!

5:17

Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!

Dig skal de tilhøre, dig alene, ingen fremmed ved Siden af dig!

5:18

Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ,

Velsignet være dit Væld, og glæd dig ved din Ungdoms Hustru,

5:19

вона ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її!

den elskelige Hind, den yndige Gazel; hendes Elskov fryde dig stedse, berus dig altid i hendes Kærlighed!

5:20

І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки?

Hvi beruser du dig, min Søn, i en fremmed og tager en andens Hustru i Favn?

5:21

Бож перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє:

Thi for HERRENs Øjne er Menneskets Veje, grant følger han alle dets Spor;

5:22

власні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв'язаний він,

den gudløse fanges af egen Brøde og holdes fast i Syndens Reb;

5:23

помиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!...

han dør af Mangel på Tugt, går til ved sin store Dårskab.