Proverbs 17

Ліпший черствий кусок зо спокоєм, ніж дім, повний учти м'ясної зо сваркою.
Bedre en tør Bid Brød med fred end Huset fuldt af Sul med Trætte.
Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спадок.
Klog Træl bliver Herre over dårlig Søn og får lod og del mellem brødre.
Для срібла топильна посудина, а горно для золота, Господь же серця випробовує.
Digel til Sølv og Ovn til Guld, men den, der prøver Hjerter, er HERREN.
Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомов язика лиходійного.
Den onde hører på onde Læber, Løgneren lytter til giftige Tunger.
Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, не буде такий без вини.
Hvo Fattigmand spotter, håner hans Skaber, den skadefro slipper ikke for Straf.
Корона для старших онуки, а пишнота дітей їхні батьки.
De gamles Krone er Børnebørn, Sønners Stolthed er Fædre.
Не пристойна безумному мова поважна, а тим більше шляхетному мова брехлива.
Ypperlig Tale er ej for en Dåre, end mindre da Løgnfor den, som er ædel.
Хабар в очах його власника самоцвіт: до всього, до чого повернеться, буде щастити йому.
Som en Troldsten er Gave i Giverens Øjne; hvorhen den end vender sig, gør den sin Virkning.
Хто шукає любови провину ховає, хто ж про неї повторює, розгонює друзів.
Den, der dølger en Synd, søger Venskab, men den, der ripper op i en Sag, skiller Venner.
На розумного більше впливає одне остереження, як на глупака сто ударів.
Bedre virker Skænd på forstandig end hundrede Slag på en Tåbe.
Злий шукає лише неслухняности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
Den onde har kun Genstridigbed for, men et skånselsløst Bud er udsendt imod ham.
Ліпше спіткати обездітнену ведмедицю, що кидається на людину, аніж нерозумного в глупоті його.
Man kan møde en Bjørn, hvis Unger er taget, men ikke en Tåbe udi hans Dårskab.
Хто відплачує злом за добро, не відступить лихе з його дому.
Den, der gengælder godt med ondt, fra hans Hus skal Vanheld ej vige.
Почин сварки то прорив води, тому перед вибухом сварки покинь ти її!
At yppe Strid er at åbne for Vand, hold derfor inde, før Strid bryder løs.
Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, обидва вони Господеві огидні.
At frikende skyldig og dømme uskyldig, begge Dele er HERREN en Gru.
Нащо ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мозку нема?
Hvad hjælper Penge i Tåbens Hånd til at købe ham Visdom, når Viddet mangler?
Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом.
Ven viser Kærlighed når som helst, Broder fødes til Hjælp i Nød.
Людина, позбавлена розуму, ручиться, поруку дає за друга свого.
Mand uden Vid giver Håndslag og går i Borgen for Næsten.
Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
Ven af Kiv er Ven af Synd; at højne sin Dør er at attrå Fald.
Людина лукавого серця не знайде добра, хто ж лукавить своїм язиком, упаде в зло.
Ej finder man Lykke, når Hjertet er vrangt, man falder i Våde, når Tungen er falsk.
Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не потішиться батько безглуздого.
Den, der avler en Tåbe, får Sorg, Dårens Fader er ikke glad.
Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості.
Glad Hjerte er godt for Legemet, nedslået Sind suger Marv af Benene.
Безбожний таємно бере хабара, щоб зігнути путі правосуддя.
Den gudløse tager Gave i Løn for at bøje Rettens Gænge.
З обличчям розумного мудрість, а очі глупця аж на кінці землі.
Visdom står den forstandige for Øje, Tåbens Blik er ved Jordens Ende.
Нерозумний син смуток для батька, для своєї ж родительки гіркість.
Tåbelig Søn er sin Faders Sorg, Kvide for hende, som fødte ham.
Не добре карати справедливого, бити шляхетних за щирість!
At straffe den, der har Ret, er ilde, værre endnu at slå de ædle.
Хто слова свої стримує, той знає пізнання, і холоднокровний розумна людина.
Den, som har Kundskab tøjler sin Tale, Mand med Forstand er koldblodig.
І глупак, як мовчить, уважається мудрим, а як уста свої закриває розумним.
Selv Dåren, der tier, gælder for viis, forstandig er den, der lukker sine Læber.