Proverbs 14

Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його.

Visdom bygger sit hus,dårskabs hænder river det ned.

Хто ходить в простоті своїй, боїться той Господа, а в кого дороги криві, той погорджує Ним.

Hvo redeligt vandrer, frygter HERREN, men den, som går Krogveje, agter ham ringe.

На устах безумця галузка пихи, а губи премудрих їх стережуть.

I Dårens Mund er Ris til hans Ryg, for de vise står Læberne Vagt.

Де немає биків, там ясла порожні, а щедрість врожаю у силі вола.

Når der ikke er Okser, er Laden tom, ved Tyrens Kraft bliver Høsten stor.

Свідок правдивий не лже, а свідок брехливий говорить неправду.

Sanddru Vidne lyver ikke, det falske Vidne farer med Løgn.

Насмішник шукає премудрости, та надаремно, пізнання легке для розумного.

Spotter søger Visdom, men finder den ikke, til Kundskab kommer forstandig let.

Ходи здалека від людини безумної, і від того, в кого мудрих уст ти не бачив.

Gå fra en Mand, som er en Tåbe, der mærker du intet til Kundskabs Læber.

Мудрість розумного то розуміння дороги своєї, а глупота дурних то омана.

Den kloge i sin Visdom er klar på sin Vej, men Tåbers Dårskab er Svig.

Нерозумні сміються з гріха, а між праведними уподобання.

Med Dårer driver Skyldofret Spot, men Velvilje råder iblandt retsindige.

Серце знає гіркоту своєї душі, і в радість його не втручається інший.

Hjertet kender sin egen Kvide, fremmede blander sig ej i dets Glæde.

Буде вигублений дім безбожних, а намет безневинних розквітне.

Gudløses Hus lægges øde, retsindiges Telt står i Blomst.

Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти.

Mangen Vej synes Manden ret, og så er dens Ende dog Dødens Veje.

Також іноді і від сміху болить серце, і закінчення радости смуток.

Selv under Latter kan Hjertet lide, og Glædens Ende er Kummer.

Хто підступного серця, насититься той із доріг своїх, а добра людина із чинів своїх.

Af sine Veje mættes den frafaldne, af sine Gerninger den, som er god.

Вірить безглуздий в кожнісіньке слово, а мудрий зважає на кроки свої.

Den tankeløse tror hvert Ord, den kloge overtænker sine Skridt.

Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гнівається та сміливий.

Den vise ængstes og skyr det onde, Tåben buser sorgløs på.

Скорий на гнів учиняє глупоту, а людина лукава зненавиджена.

Den hidsige bærer sig tåbeligt ad, man hader rænkefuld Mand.

Нерозумні глупоту вспадковують, а мудрі знанням коронуються.

De tankeløse giver dårskab i Arv, de kloge efterlader sig Kundskab.

Поклоняться злі перед добрими, а безбожники при брамах праведного.

Onde må bukke for gode, gudløse stå ved retfærdiges Døre.

Убогий зненавиджений навіть ближнім своїм, а в багатого друзі численні.

Fattigmand hades endog af sin Ven, men Rigmands Venner er mange.

Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласкавий до вбогих блаженний.

Den, der foragter sin Næste, synder, lykkelig den, der har Medynk med arme.

Чи ж не блудять, хто оре лихе? А милість та правда для тих, хто оре добро.

De, som virker ondt, farer visselig vild; de, som virker godt, finder Nåde og Trofasthed.

Кожна праця приносить достаток, але праця уст в недостаток веде.

Ved al Slags Møje vindes der noget, Mundsvejr volder kun Tab.

Корона премудрих їхня мудрість, а вінець нерозумних глупота.

De vises Krone er Kløgt, Tåbers Krans er Dårskab.

Свідок правдивий визволює душі, а свідок обманливий брехні торочить.

Sanddru Vidne frelser Sjæle; den, som farer med Løgn, bedrager.

У Господньому страхові сильна надія, і Він пристановище дітям Своїм.

Den stærkes Tillid er HERRENs Frygt, hans Sønner skal have en Tilflugt.

Страх Господній криниця життя, щоб віддалятися від пасток смерти.

HERRENs Frygt er en Livsens Kilde, derved undgås Dødens Snarer.

У численності люду величність царя, а в браку народу погибіль володаря.

At Folket er stort, er Kongens Hæder, Brist på Folk er Fyrstens Fald.

Терпеливий у гніві багаторозумний, а гнівливий вчиняє глупоту.

Den sindige er rig på Indsigt, den heftige driver det vidt i Dårskab.

Лагідне серце життя то для тіла, а заздрість гнилизна костей.

Sagtmodigt Hjerte er Liv for Legemet, Avind er Edder i Benene.

Хто тисне нужденного, той ображає свого Творця, а хто милостивий до вбогого, той поважає Його.

At kue den ringe er Hån mod hans Skaber, han æres ved Medynk med fattige.

Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.

Ved sin Ondskab styrtes den gudløse, ved lydefri Færd er retfærdige trygge.

Мудрість має спочинок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те виявиться.

Visdom bor i forstandiges Hjerte, i Tåbers Indre kendes den ikke.

Праведність люд підіймає, а беззаконня то сором народів.

Retfærdighed løfter et Folk, men Synd er Folkenes Skændsel.

Ласка царева рабові розумному, гнів же його проти того, хто соромить його.

En klog Tjener har Kongens Yndest, en vanartet rammer hans Vrede.