Proverbs 13

Син мудрий приймає картання від батька, а насмішник докору не слухає.

Viis Søn elsker tugt, spotter hører ikke på skænd.

З плоду уст чоловік споживає добро, а жадоба зрадливих насильство.

Af sin Munds Frugt nyder en Mand kun godt, til Vold står troløses Hu.

Хто уста свої стереже, той душу свою береже, а хто губи свої розпускає, на того погибіль.

Vogter man Munden, bevarer man Sjælen, den åbenmundede falder i Våde.

Пожадає душа лінюха, та даремно, душа ж роботящих насититься.

Den lade attrår uden at få, men flittiges Sjæl bliver mæt.

Ненавидить праведний слово брехливе, безбожний же чинить лихе, і себе засоромлює.

Den retfærdige hader Løgnetale, den gudløse spreder Skam og Skændsel.

Праведність оберігає невинного на дорозі його, а безбожність погублює грішника.

Retfærd skærmer, hvo lydefrit vandrer, Synden fælder de gudløse.

Дехто вдає багача, хоч нічого не має, а дехто вдає бідака, хоч маєток великий у нього.

Mangen lader rig og ejer dog intet, mangen lader fattig og ejer dog meget.

Викуп за душу людини багатство її, а вбогий й докору не чує.

Mands Rigdom er Løsepenge for hans Liv, Fattigmand får ingen Trusel at høre.

Світло праведних весело світить, а світильник безбожних погасне.

Retfærdiges Lys bryder frem, gudløses Lampe går ud.

Тільки сварка пихою зчиняється, а мудрість із тими, хто радиться.

Ved Hovmod vækkes kun Splid, hos dem, der lader sig råde, er Visdom.

Багатство, заскоро здобуте, поменшується, хто ж збирає помалу примножує.

Rigdom, vundet i Hast, smuldrer hen, hvad der samles Håndfuld for Håndfuld, øges.

Задовга надія недуга для серця, а бажання, що сповнюється, це дерево життя.

At bie længe gør Hjertet sygt, opfyldt Ønske er et Livets Træ.

Хто погорджує словом Господнім, той шкодить собі, хто ж страх має до заповіді, тому надолужиться.

Den, der lader hånt om Ordet, slås ned, den, der frygter Budet, får Løn.

Наука премудрого криниця життя, щоб віддалитися від пасток смерти.

Vismands Lære er en Livsens Kilde, derved undgås Dødens Snarer.

Добрий розум приносить приємність, а дорога зрадливих погуба для них.

God Forstand vinder Yndest, troløses Vej er deres Undergang.

Кожен розумний за мудрістю робить, а безумний глупоту показує.

Hver, som er klog, går til Værks med Kundskab, Tåben udfolder Dårskab.

Безбожний посол у нещастя впаде, а вірний посол немов лік.

Gudløs Budbringer går det galt, troværdigt Bud bringer Lægedom.

Хто ламає поуку убозтво та ганьба тому, а хто береже осторогу шанований він.

Afvises Tugt, får man Armod og Skam; agtes på Revselse, bliver man æret.

Виконане побажання приємне душі, а вступитись від зла то огида безумним.

Opfyldt Ønske er sødt for Sjælen, at vige fra ondt er Tåber en Gru.

Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде.

Omgås Vismænd, så bliver du viis, ilde faren er Tåbers Ven.

Грішників зло доганяє, а праведним Бог надолужить добром.

Vanheld følger Syndere, Lykken når de retfærdige.

Добрий лишає спадок і онукам, маєток же грішника схований буде для праведного.

Den gode efterlader Børnebrn Arv, til retfærdige gemmes Synderens Gods.

Убогому буде багато поживи і з поля невправного, та деякі гинуть з безправ'я.

På Fattigfolks Nyjord er rigelig Føde, mens mangen rives bort ved Uret.

Хто стримує різку свою, той ненавидить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для нього картання.

Hvo Riset sparer, hader sin Søn, den, der elsker ham, tugter i Tide.

Праведний їсть, скільки схоче душа, живіт же безбожників завсіди брак відчуває.

Den retfærdige spiser, til Sulten er stillet, gudløses Bug er tom.