Job 13

Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило...

Se, mit Øje har skuet alt dette, mit Øre har hørt og mærket sig det;

Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,

hvad I ved, ved også jeg, jeg falder ikke igennem for jer.

і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!

Men til den Almægtige vil jeg tale, med Gud er jeg sindet at gå i Rette,

Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!

mens I smører på med Løgn; usle Læger er I til Hobe.

О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...

Om I dog vilde tie stille, så kunde I regnes for vise!

Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.

Hør dog mit Klagemål, mærk mine Læbers Anklage!

Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?

Forsvarer I Gud med Uret, forsvarer I ham med Svig?

Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?

Vil I tage Parti for ham, vil I træde i Skranken for Gud?

Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?

Går det godt, når han ransager eder, kan I narre ham, som man narrer et Menneske?

Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!

Revse jer vil han alvorligt, om I lader som intet og dog er partiske.

Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?

Vil ikke hans Højhed skræmme jer og hans Rædsel falde på eder?

Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!

Eders Tankesprog bliver til Askesprog, som Skjolde af Ler eders Skjolde.

Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!

Ti stille, at jeg kan tale, så overgå mig, hvad der vil!

Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?

Jeg vil bære mit Kød i Tænderne og tage mit Liv i min Hånd;

Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!

se, han slår mig ihjel, jeg har intet Håb, dog lægger jeg for ham min Færd.

І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.

Det er i sig selv en Sejr for mig, thi en vanhellig vover sig ikke til ham!

Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.

Hør nu ret på mit Ord, lad mig tale for eders Ører!

Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!

Se, til Rettergang er jeg rede, jeg ved, at Retten er min!

Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би...

Hvem kan vel trætte med mig? Da skulde jeg tie og opgive Ånden!

Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:

Kun for to Ting skåne du mig, så kryber jeg ikke i Skjul for dig:

віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!...

Din Hånd må du tage fra mig, din Rædsel skræmme mig ikke!

Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!

Så stævn mig, og jeg skal svare, eller jeg vil tale, og du skal svare!

Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!

Hvor stor er min Skyld og Synd? Lad mig vide min Brøde og Synd!

Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?

Hvi skjuler du dog dit Åsyn og regner mig for din Fjende?

Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?

Vil du skræmme et henvejret Blad, forfølge et vissent Strå,

Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,

at du skriver mig så bitter en Dom og lader mig arve min Ungdoms Skyld,

і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,

lægger mine Fødder i Blokken, vogter på alle mine Veje. indkredser mine Fødders Trin!

і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...

Og så er han dog som smuldrende Trøske, som Klæder, der ædes op af Møl,