Psalms 104

Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!

Dobrořeč duše má Hospodinu. Hospodine Bože můj, velmi jsi veliký, velebnost a krásu jsi oblékl.

Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.

Přioděls se světlem jako rouchem, roztáhls nebesa jako kortýnu.

Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових!

Kterýž sklenul na vodách paláce své, kterýž užívá hustých oblaků místo vozů, a vznáší se na peří větrovém.

Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг.

Kterýž činí posly své duchy, služebníky své oheň plápolající.

Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась,

Založil zemi na sloupích jejich, tak že se nepohne na věky věků.

безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами,

Propastí jako rouchem byl jsi ji přioděl, i nad horami stály vody.

від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона,

K žehrání tvému rozběhly se, před hřmotem hromu tvého pospíšily,

виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.

(Vystoupily hory, snížilo se údolí), na místo, kteréž jsi jim založil.

Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.

Meze jsi položil, aby jich nepřestupovaly, ani se navracovaly k přikrývání země.

Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами,

Kterýž vypouštíš potoky přes údolé, aby tekli mezi horami,

напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою.

A nápoj dávali všechněm živočichům polním. Tuť uhašují oslové divocí žízeň svou.

Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок.

Při nich hnízdí se ptactvo nebeské, a z prostřed ratolestí hlas svůj vydává.

Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься.

Kterýž svlažuješ hory z výsostí svých, aby ovocem činů tvých sytila se země.

Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі,

Dáváš, aby rostla tráva dobytku, a bylina ku potřebě člověku, abys tak vyvodil chléb z země,

і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє.

A víno, jenž obveseluje srdce člověka. Činí, aby se stkvěla tvář od oleje, ano i pokrmem zdržuje život lidský.

Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив,

Nasyceno bývá i dříví Hospodinovo, cedrové Libánští, kteréž štípil.

що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його.

Na nichž se ptáci hnízdí, i čáp příbytek svůj má na jedlí.

Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам.

Hory vysoké jsou kamsíků, skály útočiště králíků.

і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід.

Učinil měsíc k jistým časům, a slunce zná západ svůj.

Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна,

Uvodíš tmu, a bývá noc, v níž vybíhají všickni živočichové lesní:

ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи.

Lvíčata řvoucí po loupeži, aby hledali od Boha silného pokrmu svého.

Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх.

Když slunce vychází, zase shromažďují se, a v doupatech svých se ukládají.

Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора.

Člověk vychází ku práci své, a k dílu svému až do večera.

Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!

Jak mnozí a velicí jsou skutkové tvoji, Hospodine! Všeckys je moudře učinil, plná jest země bohatství tvého.

Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика!

V moři pak velikém a přeširokém, tamť jsou hmyzové nesčíslní, a živočichové malí i velicí.

Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі.

Tuť bárky přecházejí i velryb, kteréhož jsi stvořil, aby v něm hrál.

Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.

Všecko to na tě očekává, abys jim dával pokrm časem svým.

Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються.

Když jim dáváš, sbírají; když otvíráš ruku svou, nasyceni bývají dobrými věcmi.

Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.

Když skrýváš tvář svou, rmoutí se; když odjímáš ducha jejich, hynou, a v prach svůj se navracejí.

Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.

Vysíláš ducha svého, a zase stvořeni bývají, a obnovuješ tvář země.

Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь!

Budiž sláva Hospodinova na věky, rozveselujž se Hospodin v skutcích svých.

Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони!

On když pohledí na zemi, anať se třese; když se dotkne hor, anť se kouří.

Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу!

Zpívati budu Hospodinu, dokudž jsem živ; žalmy Bohu svému zpívati budu, pokudž mne stává.

Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти!

Libé bude přemyšlování mé o něm, jáť rozveselím se v Hospodinu.

Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!

Ó by hříšníci vyhynuli z země, a bezbožných aby již nebylo. Dobrořeč duše má Hospodinu. Halelujah.