Matthew 27

А коли настав ранок, усі первосвященики й старші народу зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.

A když bylo ráno, vešli v radu všickni přední kněží a starší lidu proti Ježíšovi, aby jej na smrt vydali.

І, зв'язавши Його, повели, та й Понтію Пилату намісникові віддали.

I svázavše jej, vedli, a vydali ho Pontskému Pilátovi hejtmanu.

Тоді Юда, що видав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібняків первосвященикам і старшим,

Tedy vida Jidáš, zrádce jeho, že by odsouzen byl, želeje toho, navrátil zase třidceti stříbrných předním kněžím a starším,

та й сказав: Я згрішив, невинну кров видавши. Вони ж відказали: А нам що до того? Дивись собі сам...

Řka: Zhřešil jsem, zradiv krev nevinnou. Oni pak řekli: Co nám do toho? Ty viz.

І, кинувши в храм срібняки, відійшов, а потому пішов, та й повісився...

A on povrh ty stříbrné v chrámě, odšel pryč, a odšed, oběsil se.

А первосвященики, як взяли срібняки, то сказали: Цього не годиться покласти до сховку церковного, це ж бо заплата за кров.

A přední kněží vzavše peníze, řekli: Neslušíť jich vložiti do pokladnice, nebo mzda krve jest.

А порадившись, купили на них поле ганчарське, щоб мандрівників ховати,

A poradivše se, koupili za ně pole to hrnčířovo, ku pohřebu poutníků.

чому й зветься те поле полем крови аж до сьогодні.

Protož nazváno jest pole to pole krve, až do dnešního dne.

Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія, промовляючи: І взяли вони тридцять срібняків, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,

A tehdy naplnilo se povědění skrze Jeremiáše proroka řkoucího: A vzali třidceti stříbrných, mzdu ceněného, kterýž šacován byl od synů Izraelských,

і дали їх за поле ганчарське, як Господь наказав був мені.

A dali je za pole hrnčířovo, jakož mi ustanovil Pán.

Ісус же став перед намісником. І намісник Його запитав і сказав: Чи Ти Цар Юдейський? Ісус же йому відказав: Ти кажеш.

Ježíš pak stál před vladařem. A otázal se ho vladař, řka: Ty-li jsi ten král Židovský? Řekl jemu Ježíš: Ty pravíš.

Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічого на те не відказував.

A když na něj přední kněží a starší žalovali, nic neodpověděl.

Тоді каже до Нього Пилат: Чи не чуєш, як багато на Тебе свідкують?

Tedy dí mu Pilát: Neslyšíš-li, kteraké věci proti tobě svědčí?

А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був дуже здивований.

Ale on neodpověděl jemu k žádnému slovu, takže se vladař tomu velmi divil.

Мав же намісник звичай відпускати на свято народові в'язня одного, котрого хотіли вони.

Měl pak obyčej vladař v svátek propustiti lidu vězně jednoho, kteréhož by chtěli.

Був тоді в'язень відомий, що звався Варавва.

I měli v ten čas vězně jednoho znamenitého, kterýž sloul Barabbáš.

І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?

Protož když se lidé sešli, řekl: Kterého chcete, ať vám propustím? Barabbáše-li, čili Ježíše, jenž slove Kristus?

Бо він знав, що Його через заздрощі видали.

Neboť věděl, že jej z závisti vydali.

Коли ж він сидів на суддевім сидінні, його дружина прислала сказати йому: Нічого не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього...

A když seděl na soudné stolici, poslala k němu žena jeho, řkuci: Nic neměj činiti s spravedlivým tímto, nebo jsem mnoho trpěla dnes ve snách pro něho.

А первосвященики й старші попідмовляли народ, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподіяти.

Ale přední kněží a starší navedli lid, aby prosili za Barabbáše, Ježíše pak aby zahubili.

Намісник тоді відповів і сказав їм: Котрого ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив? Вони ж відказали: Варавву.

I odpověděv vladař, řekl jim: Kterého chcete ze dvou, ať vám propustím? A oni řekli: Barabbáše.

Пилат каже до них: А що ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос? Усі закричали: Нехай розп'ятий буде!...

Dí jim Pilát: Co pak učiním s Ježíšem, jenž slove Kristus? Řekli mu všickni: Ukřižován buď.

А намісник спитав: Яке ж зло Він зробив? Вони ж зачали ще сильніше кричати й казати: Нехай розп'ятий буде!

Vladař pak řekl: I což jest zlého učinil? Oni pak více volali, řkouce: Ukřižován buď.

І, як побачив Пилат, що нічого не вдіє, а неспокій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: Я невинний у крові Його! Самі ви побачите...

A vida Pilát, že by nic neprospěl, ale že by větší rozbroj byl, vzav vodu, umyl ruce před lidem, řka: Čist jsem já od krve spravedlivého tohoto. Vy vizte.

А ввесь народ відповів і сказав: На нас Його кров і на наших дітей!...

A odpověděv všecken lid, řekl: Krev jeho na nás i na naše syny.

Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб розп'ятий був.

Tedy propustil jim Barabbáše, ale Ježíše zbičovav, vydal, aby byl ukřižován.

Тоді то намісникові вояки, до преторія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.

Tedy žoldnéři hejtmanovi, vzavše Ježíše do radného domu, shromáždili k němu všecku svou rotu.

І, роздягнувши Його, багряницю наділи на Нього.

A svlékše jej, přiodíli ho pláštěm brunátným.

І, сплівши з тернини вінка, поклали Йому на голову, а тростину в правицю Його. І, навколішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: Радій, Царю Юдейський!

A spletše korunu z trní, vstavili na hlavu jeho, a dali třtinu v pravou ruku jeho, a klekajíce před ním, posmívali se jemu, řkouce: Zdráv buď, ó králi Židovský.

І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били...

A plijíce na něho, brali třtinu a bili jej v hlavu.

А коли назнущалися з Нього, зняли з Нього плаща, і зодягнули в одежу Його. І повели Його на розп'яття.

A když se mu naposmívali, svlékli s něho plášť, a oblékli jej v roucho jeho. I vedli ho, aby byl ukřižován.

А виходячи, стріли одного кірінеянина, Симон на ймення, його змусили нести для Нього хреста.

A vyšedše, nalezli člověka Cyrenenského, jménem Šimona. Toho přinutili, aby nesl kříž jeho.

І, прибувши на місце, що зветься Голгофа, цебто сказати Череповище,

I přišedše na místo, kteréž slove Golgata, to jest popravné místo,

дали Йому пити вина, із гіркотою змішаного, та, покуштувавши, Він пити не схотів.

Dali mu píti octa, smíšeného se žlučí. A okusiv ho, nechtěl píti.

А розп'явши Його, вони поділили одежу Його, кинувши жереба.

Ukřižovavše pak jej, rozdělili roucha jeho, mecíce o ně los, aby se naplnilo povědění proroka, řkoucího: Rozdělili sobě roucho mé, a o můj oděv metali los.

І, посідавши, стерегли Його там.

A sedíce, ostříhali ho tu.

І напис провини Його помістили над Його головою: Це Ісус, Цар Юдейський.

I vstavili nad hlavu jeho vinu jeho napsanou: Totoť jest Ježíš, ten král Židovský.

Тоді розп'ято з Ним двох розбійників: одного праворуч, а одного ліворуч.

I ukřižováni jsou s ním dva lotři, jeden na pravici a druhý na levici.

А хто побіч проходив, Його лихословили та головами своїми хитали,

Ti pak, kteříž chodili tudy, rouhali mu se, ukřivujíce hlav svých,

і казали: Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, спаси Самого Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!

A říkajíce: Hej, ty jako rušíš chrám Boží a ve třech dnech jej zase vzděláváš, pomoziž sám sobě. Jsi-li Syn Boží, sestupiž s kříže.

Так само ж і первосвященики з книжниками та старшими, насміхаючися, говорили:

Tak podobně i přední kněží posmívajíce se s zákoníky a staršími, pravili:

Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, і ми повіримо Йому!

Jiným pomáhal, sám sobě nemůž pomoci. Jestliže jest král Židovský, nechať nyní sstoupí s kříže, a uvěříme jemu.

Покладав Він надію на Бога, нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому. Бо Він говорив: Я Син Божий...

Doufalť v Boha, nechať ho nyní vysvobodí, chce-liť mu; nebo pravil: Syn Boží jsem.

Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були розп'яті.

Takž také i lotři, kteříž byli s ním ukřižováni, utrhali jemu.

А від години шостої аж до години дев'ятої темрява сталась по цілій землі!

Od šesté pak hodiny tma se stala po vší té zemi až do hodiny deváté.

А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лама савахтані? цебто: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?...

A při hodině deváté zvolal Ježíš hlasem velikým, řka: Eli, Eli, lama zabachtani? To jest: Bože můj, Bože můj, proč jsi mne opustil?

Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю.

A někteří z těch, jenž tu stáli, slyšíce, pravili, že Eliáše volá tento.

А один із них зараз побіг і взяв губку та, оцтом її наповнивши, настромив на тростину й давав Йому пити.

A hned jeden z nich běžev, vzal houbu, naplnil ji octem a vloživ na tresť, dával jemu píti.

Інші казали: Чекай но, побачмо, чи прийде Ілля визволяти Його.

Ale jiní pravili: Nech tak, pohledíme, přijde-li Eliáš, aby ho vysvobodil.

А Ісус знову голосом гучним іскрикнув, і духа віддав...

Ježíš pak opět volaje hlasem velikým, vypustil duši.

І ось завіса у храмі роздерлась надвоє від верху аж додолу, і земля потряслася, і зачали розпадатися скелі,

A aj, opona chrámová roztrhla se na dvé, od vrchu až dolů, a země se třásla a skálé se pukalo,

і повідкривались гроби, і повставало багато тіл спочилих святих,

A hrobové se otvírali, a mnohá těla zesnulých svatých vstala jsou.

а з гробів повиходивши, по Його воскресенні, до міста святого ввійшли, і багатьом із'явились.

A vyšedše z hrobů, po vzkříšení jeho přišli do svatého města a ukázali se mnohým.

А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися дуже й казали: Він був справді Син Божий!

Tedy centurio a ti, kteříž s ním byli, ostříhajíce Ježíše, vidouce zemětřesení a to, co se dálo, báli se velmi, řkouce: Jistě Syn Boží byl tento.

Було там багато й жінок, що дивилися здалека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуговували.

Byly také tu ženy mnohé, zdaleka se dívajíce, kteréž byly přišly za Ježíšem od Galilee, posluhujíce jemu,

Між ними була Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йосипа, і мати синів Зеведеєвих.

Mezi nimiž byla Maria Magdaléna a Maria, matka Jakubova a Jozesova, a matka synů Zebedeových.

А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Ариматеї, на ім'я Йосип, що й сам був навчався в Ісуса.

A když byl večer, přišel jeden člověk bohatý od Arimatie, jménem Jozef, kterýž také byl učedlník Ježíšův.

Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.

Ten přistoupil ku Pilátovi a prosil za tělo Ježíšovo. Tedy Pilát rozkázal dáti tělo.

І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його плащаницею чистою,

A vzav tělo Ježíšovo Jozef, obvinul je v plátno čisté,

і поклав його в гробі новому своїм, що був висік у скелі. До дверей гробових привалив він великого каменя, та й відійшов.

A vložil do svého nového hrobu, kterýž byl vytesal v skále; a přivaliv kámen veliký ke dveřům hrobovým, odšel.

Була ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насупроти гробу.

A byla tu Maria Magdaléna a druhá Maria, sedíce naproti hrobu.

А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,

Druhého pak dne, kterýž byl po velikém pátku, sešli se přední kněží a farizeové ku Pilátovi,

і сказали: Пригадали ми, пане, собі, що обманець отой, як живий іще був, то сказав: По трьох днях Я воскресну.

Řkouce: Pane, rozpomenuli jsme se, že ten svůdce řekl, ještě živ jsa: Po třech dnech vstanu.

Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали народові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу...

Rozkažiž tedy ostříhati hrobu až do třetího dne, ať by snad učedlníci jeho, přijdouce v noci, neukradli ho, a řekli by lidu: Vstalť jest z mrtvých. I budeť poslední blud horší nežli první.

Відказав їм Пилат: Сторожу ви маєте, ідіть, забезпечте, як знаєте.

Řekl jim Pilát: Máte stráž; jděte, ostříhejte, jakž víte.

І вони відійшли, і, запечатавши каменя, біля гробу сторожу поставили.

A oni šedše, osadili hrob strážnými, zapečetivše kámen.