Job 13

Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило...

Aj, všecko to vidělo oko mé, slyšelo ucho mé, a srozumělo tomu.

Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,

Jakož vy znáte to, znám i já, nejsem zpozdilejší než vy.

і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!

Jistě žeť já s Všemohoucím mluviti, a s Bohem silným o svou při jednati budu.

Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!

Nebo vy jste skladatelé lži, a lékaři marní všickni vy.

О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...

Ó kdybyste aspoň mlčeli, a bylo by vám to za moudrost.

Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.

Slyštež medle odpory mé, a důvodů rtů mých pozorujte.

Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?

Zdali zastávajíce Boha silného, mluviti máte nepravost? Aneb za něho mluviti máte lest?

Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?

Zdaliž osobu jeho přijímati budete, a o Boha silného se zasazovati?

Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?

Zdaž vám to k dobrému bude, když na průbu vezme vás, že jakož člověk oklamán bývá, oklamati jej chcete?

Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!

V pravdě žeť vám přísně domlouvati bude, budete-li povrchně osoby jeho šetřiti.

Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?

Což ani důstojnost jeho vás nepředěšuje, ani strach jeho nepřikvačuje vás?

Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!

Všecka vzácnost vaše podobná jest popelu, a hromadám bláta vyvýšení vaše.

Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!

Postrptež mne, nechať já mluvím, přiď na mne cokoli.

Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?

Pročež bych trhati měl maso své zuby svými, a duši svou klásti v ruku svou?

Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!

By mne i zabil, což bych v něho nedoufal? A však cesty své před oblíčej jeho předložím.

І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.

Onť sám jest spasení mé; nebo před oblíčej jeho pokrytec nepřijde.

Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.

Poslouchejte pilně řeči mé, a zprávu mou pusťte v uši své.

Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!

Aj, jižť začínám pře své vésti, vím, že zůstanu spravedliv.

Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би...

Kdo jest, ješto by mi odpíral, tak abych nyní umlknouti a umříti musil?

Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:

Toliko té dvoji věci, ó Bože, nečiň mi, a tehdy před tváří tvou nebudu se skrývati:

віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!...

Ruku svou vzdal ode mne, a hrůza tvá nechť mne neděsí.

Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!

Zatím povolej mne, a buduť odpovídati; aneb nechať já mluvím, a odpovídej mi.

Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!

Jak mnoho jest mých nepravostí a hříchů? Přestoupení mé a hřích můj ukaž mi.

Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?

Proč tvář svou skrýváš, a pokládáš mne sobě za nepřítele?

Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?

Zdaliž list větrem se zmítající potříti chceš, a stéblo suché stihati budeš?

Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,

Že zapisuješ proti mně hořkosti, a dáváš mi v dědictví nepravosti mladosti mé,

і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,

A dáváš do klady nohy mé, a šetříš všech stezek mých, na paty noh mých našlapuješ;

і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...

Ješto člověk jako hnis kazí se, a jako roucho, kteréž jí mol.