Job 9

9:1

А Йов відповів та й сказав:

Job progovori i reče:

9:2

Справді пізнав я, що так... Та як оправдатись людині земній перед Богом?

"Zaista, dobro ja znadem da je tako: kako da pred Bogom čovjek ima pravo?

9:3

Якщо вона схоче на прю стати з Ним, Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень...

Ako bi se tkogod htio prÓeti s njime, odvratio mu ne bi ni jednom od tisuću.

9:4

Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий і цілим зостався?

Srcem on je mudar, a snagom svesilan, i tko bi se njemu nekažnjeno opro?

9:5

Він гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув.

On brda premješta, a ona to ne znaju, u jarosti svojoj on ih preokreće.

9:6

Він землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться.

Pokreće on zemlju sa njezina mjesta, iz temelja njene potresa stupove.

9:7

Він сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зорі.

Kad zaprijeti suncu, ono se ne rađa, on pečatom svojim i zvijezde pečati.

9:8

Розтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах,

Jedini on je nebesa razapeo i pučinom morskom samo on hodao.

9:9

Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні.

Stvorio je Medvjede i Oriona, Vlašiće i zvijezđa na južnome nebu.

9:10

Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!...

Tvorac on je djela silnih, nepojmljivih čudesa koja se izbrojit' ne mogu.

9:11

Ось Він надо мною проходить, та я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього...

Ide pored mene, a ja ga ne vidim; evo, on prolazi - ja ga ne opažam.

9:12

Ось Він схопить кого, хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш?

Ugrabi li što, tko će mu to priječit, i tko ga pitat smije: 'Što si učinio?'

9:13

Бог гніву Свойого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники,

Bog silni srdžbu svoju ne opoziva: pred njim poniču saveznici Rahaba.

9:14

що ж тоді відповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього,

Pa kako onda da njemu odgovorim, koju riječ da protiv njega izaberem?

9:15

я, який коли б був справедливий, то не відповідав би, я, що благаю свойого Суддю?

I da sam u pravu, odvratio ne bih, u suca svojega milost bih molio.

9:16

Коли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мій голос,

A kad bi se na zov moj i odazvao, vjerovao ne bih da on glas moj sluša.

9:17

Він, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно...

Jer, za dlaku jednu on mene satire, bez razloga moje rane umnožava.

9:18

Не дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою.

Ni časa jednoga predahnut' mi ne da, nego mene svakom gorčinom napaja!

9:19

Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, хто посвідчить мені?

Ako je na snagu - tÓa on je najjači! Ako je na pravdu - tko će njega na sud?

9:20

Якщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим...

Da sam i prav, usta bi me osudila, da sam i nevin, zlim bi me proglasila.

9:21

Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я...

A jesam li nevin? Ni sam ne znam više, moj je život meni sasvim omrzao!

9:22

Це одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє...

Jer, to je svejedno; i zato ja kažem: nevina i grešnika on dokončava.

9:23

Якщо нагло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється...

I bič smrtni kad bi odjednom ubijo ... ali on se ruga nevolji nevinih.

9:24

У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває... Як не Він, тоді хто?

U zemlji predanoj u šake zlikovaca, on oči sucima njezinim zastire. Ako on to nije, tko je drugi onda?

9:25

А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго,

Od skoroteče su brži moji dani, bježe daleko, nigdje dobra ne videć.'

9:26

проминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич...

K'o čamci od rogoza hitro promiču, k'o orao na plijen kada se zaleti.

9:27

Якщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся,

Kažem li: zaboravit ću jadikovku, razvedrit ću lice i veseo biti,

9:28

то боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене...

od mojih me muka groza obuzima, jer znadem da me ti ne držiš nevinim.

9:29

Все одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду?

Ako li sam grešan, tÓa čemu onda da zalud mučim sebe.

9:30

Коли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої,

Kad bih i sniježnicom sebe ja isprao, kad bih i lugom ruke svoje umio,

9:31

то й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя...

u veću bi me nečist opet gurnuo, i moje bi me se gnušale haljine!

9:32

Бо Він не людина, як я, й Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд,

Nije čovjek k'o ja da se s njime pravdam i na sud da idem s njim se parničiti.

9:33

поміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку...

Niti kakva suca ima među nama da ruke svoje stavi na nas dvojicu,

9:34

Нехай забере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає,

da šibu njegovu od mene odmakne, da užas njegov mene više ne plaši!

9:35

тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!...

Govorit ću ipak bez ikakva straha, jer ja nisam takav u svojim očima!