Job 18

І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:

Bildad iz Šuaha progovori tad i reče:

Як довго ви будете пастками класти слова? Розміркуйте, а потім собі поговоримо!

"Kada kaniš obuzdat' svoje besjede? Opameti se sad da razgovaramo!

Чому пораховані ми, як худоба? Чому в ваших очах ми безумні?

Zašto nas držiš za stoku nerazumnu, zar smo životinje u tvojim očima?

О ти, що розшарпуєш душу свою в своїм гніві, чи для тебе земля опустіє, а скеля осунеться з місця свого?

O ti, koji se od jarosti razdireš, hoćeš li da zemlja zbog tebe opusti da iz svoga mjesta iskoče pećine?

Таж світильник безбожних погасне, і не буде світитися іскра огню його:

Al' ugasit će se svjetlost opakoga, i neće mu sjati plamen na ognjištu.

його світло стемніє в наметі, і згасне на ньому світильник його,

Potamnjet će svjetlo u njegovu šatoru i nad njime će se utrnut' svjetiljka.

стануть тісні кроки сили його, і вдарить його власна рада!...

Krepki mu koraci postaju sputani, o vlastite on se spotiče namjere.

Бо він кинений в пастку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити:

Jer njegove noge vode ga u zamku, i evo ga gdje već korača po mreži.

пастка схопить за стопу його, зміцниться сітка на ньому,

Tanka mu je zamka nogu uhvatila, i evo, užeta čvrsto ga pritežu.

на нього захований шнур на землі, а пастка на нього на стежці...

Njega vreba omča skrivena na zemlji, njega čeka klopka putem kojim hodi.

Страхіття жахають його звідусіль, і женуться за ним по слідах.

Odasvuda strahovi ga prepadaju, ustopice sveudilj ga proganjaju.

Його сила голодною буде, а нещастя при боці його приготовлене.

Glad je požderala svu snagu njegovu, nesreća je uvijek o njegovu boku.

Його шкіра поїджена буде хворобою, поїсть члени його первороджений смерти.

Boleština kobna kožu mu razjeda, prvenac mu smrti nagriza udove.

Відірвана буде безпека його від намету його, а Ти до царя жахів його приведеш...

Njega izvlače iz šatora njegova da bi ga odveli vladaru strahota.

Він перебуває в наметі своєму, який не його, на мешкання його буде кинена сірка.

U njegovu stanu tuđinac stanuje, po njegovu domu prosipaju sumpor.

Здолу посохнуть коріння його, а згори його віття зів'яне.

Odozdo se suši njegovo korijenje, a odozgo grane sve mu redom sahnu.

Його пам'ять загине з землі, а на вулиці ймення не буде йому.

Spomen će se njegov zatrti na zemlji, njegovo se ime s lica zemlje briše.

Заженуть його з світла до темряви, і ввесь світ проганяє його.

Iz svjetlosti njega u tminu tjeraju, izagnat' ga hoće iz kruga zemaljskog.

У нього немає в народі нащадка, ні внука, і немає останку в місцях його мешкання.

U rodu mu nema roda ni poroda, nit' preživjela na njegovu ognjištu.

На згадку про день його остовпівали останні, за волосся ж хапались давніші...

Sudba je njegova Zapad osupnula, i čitav je Istok obuzela strepnja.

Ось такі то мешкання неправедного, і це місце того, хто Бога не знає!

Evo, takav usud snalazi zlikovca i dom onog koji ne priznaje Boga."