Job 13

Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило...

Očima svojim sve to ja vidjeh, ušima svojim čuh i razumjeh.

Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,

Sve što vi znate znadem to i ja, ni u čemu od vas gori nisam.

і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!

Zato, zborit' moram sa Svesilnim, pred Bogom svoj razlog izložiti.

Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!

Jer, kovači laži vi ste pravi, i svi ste vi zaludni liječnici!

О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...

Kada biste bar znali šutjeti, mudrost biste svoju pokazali!

Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.

Dokaze mi ipak poslušajte, razlog mojih usana počujte.

Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?

Zar zbog Boga govorite laži, zar zbog njega riječi te prijevarne?

Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?

Zar biste pristrano branit' htjeli Boga, zar biste mu htjeli biti odvjetnici?

Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?

Zar bi dobro bilo da vas on ispita? Zar biste ga obmanuli k'o čovjeka?

Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!

Kaznom preteškom on bi vas pokarao poradi potajne vaše pristranosti.

Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?

Zar vas veličanstvo njegovo ne plaši i zar vas od njega užas ne spopada?

Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!

Razlozi su vam od pepela izreke, obrana je vaša obrana od blata.

Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!

Umuknite sada! Dajte da govorim, pa neka me poslije snađe što mu drago.

Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?

Zar da meso svoje sam kidam zubima? Da svojom rukom život upropašćujem?

Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!

On me ubit' može: nade druge nemam već da pred njim svoje držanje opravdam.

І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.

I to je već zalog mojega spasenja, jer bezbožnik preda nj ne može stupiti.

Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.

Pažljivo mi riječi poslušajte, nek' vam prodre u uši besjeda.

Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!

Gle: ja sam pripremio parnicu, jer u svoje sam pravo uvjeren.

Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би...

Tko se sa mnom hoće parničiti? - Umuknut ću potom te izdahnut'.

Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:

Dvije mi molbe samo ne uskrati da se od tvog lica ne sakrivam:

віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!...

digni s mene tešku svoju ruku i užasom svojim ne straši me.

Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!

Tada me pitaj, a ja ću odgovarat'; ili ja da pitam, ti da odgovaraš.

Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!

Koliko počinih prijestupa i grijeha? Prekršaj mi moj pokaži i krivicu.

Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?

Zašto lice svoje kriješ sad od mene, zašto u meni vidiš neprijatelja?

Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?

Zašto strahom mučiš list vjetrom progonjen, zašto se na suhu obaraš slamčicu?

Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,

O ti, koji mi gorke pišeš presude i teretiš mene grijesima mladosti,

і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,

koji si mi noge u klade sapeo i koji bdiš nad svakim mojim korakom i tragove stopa mojih ispituješ!

і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...

Život mi se k'o trulo drvo raspada, k'o haljina što je moljci izjedaju!