Proverbs 5

Υιε μου, προσεχε εις την σοφιαν μου, κλινον το ωτιον σου εις την συνεσιν μου

Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму,

δια να τηρης φρονησιν και τα χειλη σου να φυλαττωσι γνωσιν.

щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть!

Διοτι τα χειλη της αλλοτριας γυναικος σταζουσιν ως κηρηθρα μελιτος, και ο ουρανισκος αυτης ειναι μαλακωτερος ελαιου

Бо крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші,

το τελος ομως αυτης ειναι πικρον ως αψινθιον, οξυ ως μαχαιρα διστομος.

та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний,

Οι ποδες αυτης καταβαινουσιν εις θανατον τα βηματα αυτης καταντωσιν εις τον αδην.

її ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її!

δια να μη γνωρισης την οδον της ζωης, αι πορειαι αυτης ειναι αστατοι και ουχι ευδιαγνωστοι.

Вона путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона.

Ακουσατε μου λοιπον τωρα, τεκνα, και μη αποστραφητε τους λογους του στοματος μου.

Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст:

Απομακρυνον την οδον σου απ αυτης, και μη πλησιασης εις την θυραν του οικου αυτης,

віддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому,

δια να μη δωσης την τιμην σου εις αλλους και τα ετη σου εις τους ανελεημονας

щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого,

δια να μη χορτασθωσι ξενοι απο της περιουσιας σου και οι κοποι σου ελθωσιν εις οικον αλλοτριου,

щоб чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!...

και συ στεναζης εις τα εσχατα σου, οταν η σαρξ σου και το σωμα σου καταναλωθωσι,

І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили,

και λεγης, Πως εμισησα την παιδειαν, και η καρδια μου κατεφρονησε τους ελεγχους,

і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало!

και δεν υπηκουσα εις την φωνην των διδασκοντων με, ουδε εκλινα το ωτιον μου εις τους νουθετουντας με.

І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників...

Παρ ολιγον επεσον εις παν κακον, εν μεσω της συναξεως και της συναγωγης.

Трохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!...

Πινε υδατα εκ της δεξαμενης σου και πηγαζοντα εκ του φρεατος σου

Пий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя:

Ας εκχεωνται εξω αι πηγαι σου, και τα ρυακια των υδατων σου εις τας πλατειας

чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води?

σου μονου ας ηναι αυτα, και ουχι ξενων μετα σου

Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!

η πηγη σου ας ηναι ευλογημενη και ευφραινου μετα της γυναικος της νεοτητος σου.

Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ,

Ας ηναι εις σε ως ελαφος ερασμια και δορκας κεχαριτωμενη ας σε ποτιζωσιν οι μαστοι αυτης εν παντι καιρω ευφραινου παντοτε εις την αγαπην αυτης.

вона ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її!

Και δια τι, υιε μου, θελεις θελγεσθαι υπο ξενης και θελεις εναγκαλιζεσθαι κολπον αλλοτριας;

І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки?

Διοτι του ανθρωπου αι οδοι ειναι ενωπιον των οφθαλμων του Κυριου, και σταθμιζει πασας τας πορειας αυτου.

Бож перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє:

Αι ιδιαι αυτου ανομιαι θελουσι συλλαβει τον ασεβη, και με τα σχοινια της αμαρτιας αυτου θελει σφιγγεσθαι.

власні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв'язаний він,

Ουτος θελει αποθανει απαιδευτος και εκ του πληθους της αφροσυνης αυτου θελει περιπλανασθαι.

помиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!...