Job 30

MAS ahora los más mozos de días que yo, se ríen de mí; Cuyos padres yo desdeñara ponerlos con los perros de mi ganado.

А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...

Porque ¿para qué yo habría menester la fuerza de sus manos, En los cuales había perecido con el tiempo?

Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!

Por causa de la pobreza y del hambre andaban solos; Huían á la soledad, á lugar tenebroso, asolado y desierto.

Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

Que cogían malvas entre los arbustos, Y raíces de enebro para calentarse.

рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...

Eran echados de entre las gentes, Y todos les daban grita como al ladrón.

Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,

Habitaban en las barrancas de los arroyos, En las cavernas de la tierra, y en las rocas.

так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,

Bramaban entre las matas, Y se reunían debajo de las espinas.

ревіли вони між кущами, збирались під терням,

Hijos de viles, y hombres sin nombre, Más bajos que la misma tierra.

сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!

Y ahora yo soy su canción, Y he sido hecho su refrán.

А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...

Abomínanme, aléjanse de mí, Y aun de mi rostro no detuvieron su saliva.

Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,

Porque Dios desató mi cuerda, y me afligió, Por eso se desenfrenaron delante de mi rostro.

бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...

Á la mano derecha se levantaron los jóvenes; Empujaron mis pies, Y sentaron contra mí las vías de su ruina.

По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...

Mi senda desbarataron, Aprovecháronse de mi quebrantamiento, Contra los cuales no hubo ayudador.

Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,

Vinieron como por portillo ancho, Revolviéronse á mi calamidad.

немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...

Hanse revuelto turbaciones sobre mí; Combatieron como viento mi alma, Y mi salud pasó como nube

Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...

Y ahora mi alma está derramada en mí; Días de aflicción me han aprehendido.

А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

De noche taladra sobre mí mis huesos, Y mis pulsos no reposan.

Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...

Con la grande copia de materia mi vestidura está demudada; Cíñeme como el cuello de mi túnica.

З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.

Derribóme en el lodo, Y soy semejante al polvo y á la ceniza.

Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.

Clamo á ti, y no me oyes; Preséntome, y no me atiendes.

Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...

Haste tornado cruel para mí: Con la fortaleza de tu mano me amenazas.

Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...

Levantásteme, é hicísteme cabalgar sobre el viento, Y disolviste mi sustancia.

На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!

Porque yo conozco que me reduces á la muerte; Y á la casa determinada á todo viviente.

Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...

Mas él no extenderá la mano contra el sepulcro; ¿Clamarán los sepultados cuando él los quebrantare?

Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?

¿No lloré yo al afligido? Y mi alma ¿no se entristeció sobre el menesteroso?

Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

Cuando esperaba yo el bien, entonces vino el mal; Y cuando esperaba luz, la oscuridad vino.

Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...

Mis entrañas hierven, y no reposan; Días de aflicción me han sobrecogido.

Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,

Denegrido ando, y no por el sol: Levantádome he en la congregación, y clamado.

ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...

He venido á ser hermano de los dragones, Y compañero de los búhos.

Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,

Mi piel está denegrida sobre mí, Y mis huesos se secaron con ardentía.

моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...

Y hase tornado mi arpa en luto, Y mi órgano en voz de lamentadores.

І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...